Шкода Йосеф
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шкода Йосеф

Шкода (Škoda) Йосеф (10.12.1805, Пльзень, — 13.6.1881, Відень), чеський терапевт. З 1825 жив у Відні. У 1831 закінчив медичний факультет Віденського університету; у 1846—71 професор там же. Найбільший поряд з До. Рокитанським представник т.з. нової віденської школи, що характеризувалася визнанням переважного значення спостережень в ліжка хворого, вивчення фізичних симптомів хвороби і лежачих в їх основі змін в органах і що зіграла видну роль в розвитку клінічної медицини. Розвинув і науково обгрунтував учення про перкуссиі і аускультації і сприяв поширенню цих методів дослідження в клінічній практиці: показав залежність сердечних шумів не лише від анатомічних поразок клапанів, але і від швидкості потоку крові; описав ряд аускультативних симптомів. Діяльність і наукові праці Ш. мали істотне значення у формуванні кардіології, пульмонології і дерматології. Створив клінічну школу ( Гебра і ін.)

загрузка...

  Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Вчення про постукування і вислухування, як засоби розпізнавати хвороби, М., 1852.

  Літ.: Рубакин А. Н., Життя і діяльність Іозефа Шкоди, «Клінічна медицина», 1956 № 6: Sternberg М., Josef Škoda, W., 1924; «Časopis lekaru česikych», 1971 rok, 110 № 25, s. 588—91.