Шиваїзм, одна з двох основних гілок індуїзму . Названа по головному божеству — Шиве . Витоки Ш. кореняться у віруваннях автохтонного доарійського населення Індії. Виділення Ш. як самостійного напряму в індуїзмі відноситься до перших століть н.е.(наша ера) В Ш. міцно зберігаються пережитки прадавніх культів родючості; з ним зв'язані релігійні уявлення про шакті — творчому початку всього живого в природі; шанування символічного зображення геніталієв — чоловічого (лінга) і жіночого (йоні) до цих пір є неодмінною частиною шиваїтського культу. Велику роль в Ш. грає шанування Богині-матері, культ якої пов'язаний перш за все з жіночою іпостассю Шиви — його дружиною Дургой (Калі, Деві і інші імена). Але при цьому Шива в Трімурті вважається руйнівником, в його свиті знаходяться злі духи, що насилають на людей усілякі біди. У Ш. найдовше зберігалися криваві (в т.ч. і людські) жертвопринесення.
Особливістю пантеону богів в Ш. є його родинний характер. Дружина Ш. Дурга — уособлення жіночого творчого начала; сини Шиви: Ганеша — заступник мудрості, подавець доброго початку всякої справи, Ськанда — бог війни і ін.
Ш. має безліч сект (лінгаяти, шакта, смарти і ін.) і поширений по всій Індії. Священною літературою Ш. служать в основному шиваїтськие пурани і агами, створені в раннє середньовіччя.
