Шемаха
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шемаха

Шемаха (азерб. Шамахи, араб.(арабський) аш-Шамахийа), місто, центр Шемахинського району Азербайджанської РСР. Розташований в південно-східних передгір'ях Би. Кавказу, на автодорозі Баку — Тбілісі, в 122 км. до З. від Баку і в 72 км. до З.-В.(північний схід) від же.-д.(железнодорожний) ст. Кюрдамір. 19 тис. жит.(жителі) (1974). Центр великого з.-х.(сільськогосподарський) району. Виноградарські радгоспи, виноробницький завод, килимоткацька фабрика, завод будматеріалів. З.-х. технікум, педагогічне училище. Краєзнавчий музей, будинок-музей азербайджанського поета М. А. Сабіра . Ш. — одне з прадавніх міст Азербайджану. Археологічні розкопки, проведені в північно-західній його частині, виявили поселення, що відноситься до 5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Можливо, Птолемей (2 ст н.е.(наша ера)) згадує Ш. під назвою Шемахия. У 9—16 вв.(століття) місто було столицею Ширвана і резиденцією Ширваншахов . Ш. була одним з центрів т.з. ширвано-апшеронської архітектурної школи, а також декоративно-прикладного мистецтва (ковроделія і ін.) і мініатюри. Знаходячись на перетині караванних шляхів, вона була одним з крупних торгівельно-ремісничих центрів на Близькому Сході, займаючи важливе місце в міжнародній торгівлі шовком. У Ш. вели торгівлю азербайджанські, іранські, арабські, середньоазіатські, росіяни, індійські і західноєвропейські купці, що володіли тут факторіями, були багаточисельні шовкоткацькі, бумагопрядільниє і килимові майстерні. У 1222 після тривалої облоги Ш. була захоплена і зруйнована монголо-татарамі. У сірок.(середина) 18 ст стала столицею Шемахинського ханства. У 1805 р. була приєднана до Росії. У 1840—46 — центр Каспійської області, потім Шемахинськой губернії (у 1859 перетворена в Бакинську). На початку 20 ст в Ш. діяли соціал-демократична група «Гуммет» і місцева партійна організація РСДРП. Після лютого 1917 тут була створена Рада робітників, селянських і солдатських депутатів, в 1920 встановлена Радянська влада.

загрузка...

  В Ш. виросли видатні діячі культури Азербайджану, учені, поети, архітектори: Хагані Ширвані (12 ст), Зейнаддін Ширвані (13 ст), Імадеддін Несими (кінець 14— почало 15 вв.(століття)), Нішат Ширвані (18 в) Гаджі Зейналабдін Ширвані, (18 ст) Сєїд Азім Ширвані (19 ст), М-код А. Сабір (кінець 19 — почало 20 вв.(століття)). Древні спорудження Ш. (Джума-мечеть, 10 в.; Палац ширваншахов, 12 в.; шахський і інші караван-сараї, 17 ст) зруйновані землетрусами і відомі лише по описах і часткових залишках. Відновлена в 1820-х рр., Ш. отримала регулярне планування; збереглися ряд мавзолеїв (найцікавіша група 8-гранних купольних мавзолеїв Едді-Гюмбез, 19 ст).

  Літ.: Олександрович Дж. (Насифі), Шемаха, «Ізв. Азербайджанського археологічного комітету», 1926, ст 2; Азербайджан. (Історичні і визначні місця), Баку, 1960.