Шейх-уль-іслам (араб., буквально — старійшина ісламу), в країнах поширення ісламу з 11 ст — почесний титул видних богословів (улемов); у Туреччині (сірок. 16 ст — 1924) глава мусульманського духівництва (головний муфтій), що призначався султаном; у сефевідськом Ірані один з головних духовних суддів, що призначалися шахом.
