Шейнманн Юрій Михайлович [17(30) .6.1901, Київ, — 4.4.1974, Москва], радянський геолог, доктор геолого-мінералогічніх наук (1946), заслуженого на діяча науки РРФСР (1973). Закінчив Ленінградський гірський інститут (1927). У 1923—38 працював в Геологічному комітеті і проводив дослідження в Забайкаллі, Тянь-шані, Синьцзяне. У 1939—46 займався вивченням геологічної будови, тектоніки і магматізма півночі Сибірської платформи. З 1947 працював в різних геологічних установах Сибіру і Москви, проводячи польові роботи на Алтаї, в Саянах, на З.-В.(північний схід) СРСР; з 1960 — в Інституті фізики Землі ним. О. Ю. Шмідта АН(Академія наук) СРСР. Основні праці присвячені загальним проблемам тектоніки, з'ясуванню зв'язків магматичних і тектонічних процесів, походженню (особливо лужних) магми; розробив уявлення про глибинну структуру — тектонофере, що зумовлює появу і розвиток геосинкліналей.
Соч.: Нариси глибинної геології, М., 1968; Тектоніка і магматізм. Ізбр. тр., М., 1976.
Літ.: Пам'яті Ю. М. Шейнманна, «Геотектоніка», 1974 № 4.
