Швейцарська партія праці (ШПТ; Parti suisse du travail; Partei der Arbeit der Schweiz; Partito svizzero del lavoro), заснована на Засновницькому з'їзді 14—15 жовтня 1944 в Цюріху, є спадкоємицею Комуністичній партії Швейцарії (КПШ). В основному об'єднала членів КПШ і Швейцарській соціалістичній федерації. З'їзд проголосив теоретичною основою партії науковий соціалізм — марксизм. Партія встала в авангарді боротьби в захист інтересів трудящих. 4-й з'їзд ШПТ (1949) прийняв перший статут партії. У роки «холодної війни» ШПТ в деяких кантонах знаходилася фактично на напівлегальному положенні, членам партії заборонялося обіймати посади в державному апараті (т.з. заборона на професії). Партія вела боротьбу — її очолили Е. Воог, Ж. Венсан і ін. — проти право- і лівооппортуністських ухилів в своїх рядах. В кінці 50-х рр. партія здолала труднощі, став зростати її вплив в робочому русі. Національна конференція ШПТ (1971) прийняла новий статут (заснований на принципах демократичного централізму) і програму (у принципових положеннях збігається з першою програмою ШПТ, прийнятою в 1959). Основною метою ШПТ програма проголошує побудову в Швейцарії, по можливості мирним дорогою, соціалістичного, а потім комуністичного суспільства; у боротьбі за здійснення цієї мети вирішальну силу представляє робочий клас. ШПТ виступила за створення широкого нар.(народний) рухи, за єдність дій «всіх сил світу праці». 10-й з'їзд ШПТ (1974) намітив дороги подальшого підвищення рівня парт. роботи, підкреслив вірність ШПТ принципам пролетарського інтернаціоналізму. На основі вирішень з'їзду ШПТ висунула програму (ініціативу) боротьби проти дорожнечі і інфляції, в якій сформульовані вимоги гарантії зайнятості, встановлення контролю над цінами, капіталовкладеннями і прибутками, обмеження всевладдя монополій (аж до їх націоналізації) і ін. У 1975 під цією ініціативою було зібрано в Швейцарії близько 100 тис. підписів. ШПТ бореться за підвищення трудящим заробітної плати і пенсій, справжнє соціальне законодавство, надання рівних економічних і соціальних прав іноземним робітникам. У зовнішньополітичної області ШПТ концентрує увагу на боротьбі за мир, проти гонки озброєнь, за справжній нейтралітет Швейцарії. ШПТ підтримує політику розрядки міжнародної напруженості, виступає за розвиток всесторонніх зв'язків з соціалістичними країнами, на підтримку народів, що борються проти імперіалістичної агресії і колоніалізму, за своє політичне, соціальне і економічне звільнення. На парламентських виборах 1975 ШПТ (виставляла кандидатів лише в третині кантон країни) зібрала 2,3% голосів виборців і отримала в Національній раді 4 депутатських мандата (з 200; на виборах 1971 — 5 мандатів).
Делегації ШПТ брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960 і 1969, Москва) і в Конференції комуністичних і робочих партій Європи (1976, Берлін). ШПТ схвалила прийняті Нарадами і Конференцією документи.
Відповідно до статуту ШПТ будується по територіально-виробничому принципу: територіальні або виробництв. вічка входять в місцеві секції, які об'єднані в кантональні секції. Найвищий орган — з'їзд партії, в проміжках між з'їздами — ЦК (обирає Політбюро, Секретаріат і генерального секретаря ШПТ). Генеральний секретар ШПТ — А. Маньен (з травня 1978), почесний перед. ШПТ — Ж. Венсан (з 1978). ШПТ видає: щоденну газету «Вуа уврієр» («Voix ouvriére»), тижневики «Форвертс» («Vorwärts») і «Лавораторе» («Il Lavoratore»).
З'їзди Швейцарської партії праці: 1-й (Засновницький) з'їзд — 14—15 жовтня 1944, Цюріх; 2-й з'їзд — 6—7 жовтня 1945, Женева; 3-й з'їзд — 30 ноября— 1 грудня 1946, Цюріх; 4-й з'їзд — 4—6 червня 1949, Базель; 5-й з'їзд — 31 травня — 2 червня 1952, Женева; 6-й з'їзд — 28—30 травня 1955, Женева; 7-й з'їзд — 16—18 травня 1959, Женева; 8-й з'їзд — 16—18 травня 1964, Женева; 9-й з'їзд — 1—3 листопада 1968 Ла-Шо-де-фон; 10-й з'їзд — 1—3 червня 1974, Базель; 11-й з'їзд—13—15 травня 1978, Женева.
Істочн. і літ.(літературний): Матеріали Х з'їзду Швейцарської партії праці, М., 1975; Програмні документи комуністичних і робочих партій капіталістичних країн Європи, М., 1960; Bodenmann М., Zum 40. Jahrestag der Gründung der Kommunistischen Partei der Schweiz, Z., 1961; Que veut le Parti suisse du travail?, Gen., 1971.
