Шведська мова, мова шведів, офіційна мова Швеції і 2-а державна мова Фінляндії (т.з. фінляндсько-шведський). Поширений в Швеції, Фінляндії, США і Канаді. Число тих, що говорять на Ш. я. близько 10 млн. чіл. (1975, оцінка). Відноситься до скандінавської групи німецьких мов . Як самостійна мова виділяється в 9—11 вв.(століття) із загальноскандінавського мови-основи. Ш. я. має 6 груп діалектів: південношведські говори (район Ськоне), етськие говори (південно-західні області), свейськие говори (центральні області), норландськие говори (північні області), східношведські говори (східне побережжя Ботнічеського затоки), гутнійський говір (о. Готланд). Сучасна літературна мова почала складатися в 16—17 вв.(століття) в результаті складної взаємодії ряду діалектів (при ведучій ролі свейських говоров) з древнешведським письмовою мовою, що розвинулася в 14 ст на основі етських говоров. Фонетичні особливості Ш. я.: розрізнення довгих і коротких звуків, відсутність дифтонгів. Є словесний музичний наголос і складова рівновага. Морфологічні особливості: розподіл іменників по 6 класам, наявність у них роду (загального і середнього), числа (єдиного і множинного) і відмінка (загального і родового). До іменників може приєднуватися як суфікс певний артикль. В дієслів виділяється 4 типи відмінювання, як правило, вони не змінюються по особах і числах, мають декілька інфінітивів і незмінну форму — супін. Перші письмові пам'ятники Ш. я. — рунічні написи на каменях (9 — почало 12 вв.(століття)). Прадавні рукописи, що збереглися, — уривок із зведення законів «Вест'етськоє право» (середина 13 ст), рукопис цього зведення (1280), пам'ятники 14 ст правового, релігійного і поетичного характеру. Графіка Ш. я. використовує лат.(латинський) алфавіт з додаванням 4 буквальне Написання не дає точного віддзеркалення вимови.
Літ.: Вессен Е., Скандінавські мови, пер.(переведення) з швед.(шведський), М., 1949; Маслова-Лашанськая С. С., Шведська мова, ч. 1, Л., 1953; Стеблін-Каменський М. І., Історія скандінавських мов, М. — Л., 1953; Міланова Д. Е., Шведсько-російський словник, 4 видавництва, М., 1973; Wellander Е., Riktig Svenska, 3 uppl., Stockh., 1965; Beckman N., Svensk spraklära, Stockh., 1964; Svenska akademiens ordbok (SAOB), Lund, 1893—; Östergren O., Nusvensk ordbok, Stockh., 1919—.
