Шварц Євгеній Львович [9(21) .10.1896, Казань, — 15.1.1958, Ленінград], російський радянський письменник. Народився в сім'ї лікарки. Вчився на юридичному факультеті Московського університету (1914—16). У пресі Ш. виступив в 1923; співробітничав в журналах «Їжак» і «Чиж». Тонким розумінням дитячої психології, гумором, живим відчуттям поезії дитинства відмічені повести Ш. («Пригоди Шури і Марусі», «Чужа дівчинка», обидві — 1937; «Першокласниця», 1949). Ексцентрична вигадка, дотепна гра із значенням і звучанням слова виявилися в його перших п'єсах («Ундервуд», постановка 1929, видання 1930; «Клад», постановка 1933, видання 1934; сатирична комедія «Пригоди Гогенштауфена», 1934). Ш. використовував сюжети народних казок, казок Х. К. Андерсена для створення власного художнього світу і живих оригінальних характерів: п'єси «Голий король» (1934, опубл.(опублікований) 1960), «Червона шапочка» (1937), «Снігова королева» (1938), «Тінь» (1940). У роки війни створив антифашистську п'єсу-памфлет «Дракон» (1944, постановка 1962 режисер Н. П. Акимовим в Ленінградському театрі комедії) — один з найглибших і самобутніх творів радянської драматичної сатири. У післявоєнні роки в драматургії Ш. посилилася увага до психологічних і побутових подробиць життя сучасної людини — п'єси «Звичайне диво» (1956), «Повість про молодого подружжя» (1958). По його сценаріях зняті фільми «Попелюшка» (1947), «Першокласниця» (1948), «Дон Кихот» (1957, по М. Сервантесу) і ін.
Літ.: Цимбалів С., Євгеній Шварц. Крітіко-біографіч. нарис, Л., 1961; Акимов Н., Казка на нашій сцені, в його кн.: Про театр, Л.—М., 1962; Ми знали Євгенія Шварця, Л.—М., 1966; Калмановський Е., Шварц, в кн.: Нариси історії російської радянської драматургії, т. 3—1945—1967, Л., 1968; Рахманов Л., Життя друга — це і твоє життя, в його кн.: П'єси, повести, спогади, Л., 1972.
