Шатрова Олена Митрофанівна [19 (31) .5.1892, Москва, — 15.7.1976, там же], російська радянська актриса, народна артистка СРСР (1968). Член КПРС з 1950. Закінчила приватну театральну школу (1912). Працювала в театрі Н. Н. Синельникова в Харкові. У 1918—32 (з перервами) провідна артистка балету театру Корша. Серед ролей: Варя («Дикунка» Островського і Соловьева), Ліза («Дворянське гніздо» по Тургеневу), Марфінька («Обрив» по Гончарову), Ліза, Маша («Гіркий колір» і «Ластівка» А. Н. Толстого), Амалія («Розбійники» Шиллера), Катаріна («Приборкання норовистої» Шекспіра), Купавіна («Вовки і вівці» Островського). Багато виступала в перевідних, т.з. салонових, комедіях: Жермен («Брехня» Вернея), Сюзі («Болото» Паньоля і Нівуа), Жоржіна («Золота осінь» Де Флер і Кайяве). Її гра була відмічена легкістю, витонченістю, світлою лірикою, тонким гумором. Частим партнером Ш. був її чоловік актор Н. М. Радін. Їх сценічний дует відрізнявся комедійною гостротою, майстерністю діалогу. З 1932 Ш. у трупі Малого театру. Створила комедійні і характерні образи в творах класичної драматургії: Лідія, Мамаєва, Зозулина («Скажені гроші», «На всякого мудреця досить простоти» і «Прибуткове місце» Островського), Ганна Андріївна («Ревізор» Гоголя), Матрена («Влада тьми» Л. Толстого); у п'єсах радянських драматургів: Потапова («Московський характер» Софронова), пані Стессель («Порт-Артур» Степанова і Попова). Депутат Верховної Ради РРФСР 4— 5-го скликань. З 1964 була заступник голови Президії Ради СОТ. Державна премія СРСР (1948, 1949). Нагороджена 2 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Дурилін С. Н., Клінчин А. П., Олена Митрофанівна Шатрова, М., 1958.
