Шант Льовон (псевдонім; справжнє ім'я Льовон Сегбосян) (1869, Константинополь, — 29.11.1951, Бейрут), вірменський письменник. Закінчив духовне училище в Уськюдаре, вчився в Ечміадзінськой духовної академії, в 1892—99 — в університетах Лейпціга, Йени, Мюнхена, після чого повернувся до Вірменії. Друкувався з 1891. Головний герой ранніх творів — поеми «Дівчина з гір» (1893), повести «Чужі» (1896), драм «Егоїст» (1901), «На дорозі» (1904) — особа прагнуча знайти свободу в світі ілюзій. Пізніші роки відмічені пошуками тим більшого історичного звучання. Після поразки Революції 1905—07 пише драму «Старі боги» (1909, російське переведення 1912), під час 1-ої світової війни 1914—18 — драму «Імператор» (1916). Згодом Ш. зближується з буржуазно-націоналістичною партією «Дашнакцутюн», в його поглядах виявляються реакційні тенденції. У 1921 емігрував, жив в Європі, Азії, Північній Америці; з 1949 — в Бейруті (Ліван). Писав на теми далекого минулого вірменського. народу: трагедія «Ошинпайл» (1932), роман «Спраглі душі» (1941). Ш. і його герой все більше відходять від суспільних інтересів; у творах письменника переважає сприйняття символіста дійсності.
