Шамота Микола Захаровіч [р. 4(17). 12.1916, Полтава], радянський літературознавець, критик, громадський діяч, академік АН(Академія наук) УРСР (1967), член Президії, академік-секретар Відділення літератури, мови і мистецтвознавства АН(Академія наук) УРСР (1966—71). Член КПРС з 1945. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут (1939) і Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1953). Директор інституту літератури ним. Т. Г. Шевченко АН(Академія наук) УРСР (1961—78). Друкується з 1946. Основні праці присвячені питанням теорії соціалістичного реалізму, проблемам сучасного літературного процесу, творчості українських радянських письменників; його книги переведені на багато мов в СРСР і за кордоном. Член ЦК КПУ (з 1976). Депутат Верховної Ради СРСР 8—9-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 4 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Iдейнiсть i майстернiстьть, Київ, 1953; Про художнiсть, 2 вигляд., Київ, 1957; Талант i народ, Київ, 1958; Лiтература i жіття народові, Київ, 1963; Про свободу творчостi, 2 вигляд., Київ, 1973; Гуманiзм i соцiалiстічній реалiзм, Київ, 1976; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про художність, 2 видавництва, М., 1958; Художник і народ, М., 1960; Про свободу творчості, М., 1966.
Літ.: Фоменко Л., Книга про проблему художності, «Питання філософії» 1955 №6; Барабаш Ю., Мистецтво: свобода і необхідність, «Комуніст», 1967 №3; Беляєв Ст, Мікола Шамота, в кн.: Українськi радянськi пісьменникі, ст 8, Київ, 1976.
