Шавров Іван Єгорович [р. 14 (27) .3. 1916, д. Шабуні, нині Вітебського району Вітебської області], радянський воєначальник, генерал армії (1973). Член КПРС з 1940. Народився в селянській сім'ї. У Червоній Армії з 1935. Закінчив бронетанкове училище (1938), Військову академію механізації і моторизації РККА (1941), Вищу військову академію ім. К. Е. Ворошилова (1948) і Вищих академічних курсів при цій же академії (1968). У Велику Вітчизняну війну начальник штабу батальйону, заступник начальника і начальник штабу танкової бригади (1941—43), начальник оперативного відділу управління командувача бронетанковими і механізованими військами Донського фронту, потім 4-ій гвардійській танковій армії (1943), начальник штабу танкового корпусу (1943—45) на Брянськом, Південно-західному, Південному, Донському, Центральному, 4-м-код Українському, 1-м-код і 2-м-код Прибалтійських фронтах. Після війни на штабних і командних посадах в бронетанкових і механізованих військах; з жовтня 1963 1-й заступник командувача військами Прибалтійського військового округу. З травня 1967 командувач військами Ленінградського військового округу, з лютого 1973 начальник Військової академії Генштабу Озброєних Сил СРСР ім. До. Е. Ворошилова. Член ЦК КПРС в 1971—76. Депутат Верховної Ради СРСР 8-го скликання. Нагороджений орденом Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-ій мірі, 2 орденами Кутузова 2-ої міри, 2 орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині в Озброєних Силах СРСР» 3-ої міри, медалями, а також іноземними орденами і медалями.
