Чумачество, торгівельно-перевізний промисел на Україні і Півдні Росії. Виник в 2-ій половині 16 ст в Придніпров'ї як торгівельний промисел злитиму, яку привозили з Чорноморського побережжя, з Криму і Галіциі. З 17 ст чумаки (головним чином козаки, пізніше — державні селяни, рідше — кріпаки і городяни), окрім солі, торгували в'яленою рибою, кустарними виробами, лісом і т.п. Для перевезення використовувалися запряжені волами вози («мажі»). Із-за загрози нападу кримських татар до кінця 18 ст чумаки їздили озброєними обозами в 100 і більш «мажей» на чолі з виборним отаманом. У зв'язку з розкладанням феодально-кріпосницьких буд і розвитком торгівлі Ч. з середини 18 ст стало одним з найважливіших занять сільського населення Півдня Росії. Головним об'єктом перевезень став хліб, який через Одесу і ін. південні порти вивозився за кордон. Як одне з джерел первинного накопичення капіталу, Ч. сприяло поглибленню диференціації селянсько-козачих мас. З середовища чумаків вийшли крупні українські купці і землевласники (Терещенко, Харітоненко і ін.). Ч. знайшло віддзеркалення в українському фольклорі і творчості українських письменників (Т. Р. Шевченка, Г. П. Данільовського і ін.). У зв'язку з розвитком ж . -д . і водного транспорту до 70—80-м-коду рр. 19 ст Ч. припинило існування.
Літ.: Слабєєв I. С., З icтopiї первiсного нагромадження капiталу на Українi. (Чумацький промісел i його роль в соцiально - економiчному розвітку Україні XVIII — першої половіні XIX ст.), Київ, 1964.
