Чувал (тюрк.), прістенний відкрите вогнище з прямим димарем, що нависає над ним, поширене до 20-х — 30-х рр. 20 ст у деяких народів Сибіру (якути, ханти, мансі), Поволжья (башкири) і ін. Вогнище споруджувалося з неотесаних каменів або колод, покритих шаром глини, димар — з тонких жердин, що обмазали глиною, зверху закінчувався трубою.
