Чиріков Євгеній Миколайович [24.7(5.8) .1864, Казань, — 18.1.1932, Прага], російський письменник. Народився в дворянській сім'ї служивого. У 1887 був виключений з 4-го курсу Казанського університету за участь в революційних хвилюваннях. У 1885 виступив у пресі з віршами, реалістичними розповідями. Великим успіхом користувалися п'єси Ч. «Євреї» (1904), «Іван Міронич» (1905), «Мужики» (1906) і ін. Широко представлений в збірках «Знання» . В автобіографічному романі «Життя Тарханова» (кн. 1—4, 1911—25), в збірках розповідей «Квіти спогадів» (1912), «Ранній схід» (1913), «казки (1916) Волжськие» розробляв теми життя провінційної інтелігенції, дитинства, високого кохання, російської природи. У 1920 емігрував. У романі «Звір з безодні» (видавництво 1926), написаному з антирадянських позицій, правдиво змалював моральне розкладання білій армії.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—17, М., 1910—16; Повести і розповіді. [Підгот. тексту, вступ. ст. і прімеч. Е. М. Сахарової], М., 1961.
Літ.: Чехов А. П., Листи до Чирікову. Полн. собр. соч.(вигадування) і листів, т. 20, М., 1951; Гіркий М., Листи до Чирікову і листів про Чирікове, в його кн.: Листи до письменників і І. П. Ладижникову, М., 1959 (Архів А. М. Горького, т, 7); Касторський С. Ст Реалістіч. проза (Чиріков), в кн.: Історія російської літератури, т. 10, М-код.—Л., 1954; Російська література кінця XIX — почала XX вв.(століття), [т. 1—3], М., 1968—72; Історія російської літератури кінця XIX — нач. XX століття. Бібліографіч. покажчик, М-код.—Л., 1963.
