Четвертне землеволодіння, форма землекористування в Росії 17—19 вв.(століття) Ч. з. було родинно-пайовим і спадковим з того, що державного подарувало колективам людей служивих (17 ст) і однодворцям (18—19 вв.(століття)). За окремою сім'єю закріплювалася незмінна кількість чвертей, реальний розмір яких варіювався залежно від загальної площі того, що колективного подарувало. Ч. з. було особливо поширено в районах Білгородської межі . Землі на четвертному праві були власністю держави і їх заборонялося продавати. В середині 19 ст більше 657 тис. однодворців (з 1190 тис. в цілому) володіли землями на четвертному праві. По реформі про державних селян 1866 Ч. з. визнавалися індивідуальною власністю селян.
Літ.: Благовещенський Н. А., Четвертне право, М., 1899; Семевський Ст М., Селяни в царювання імператриці Катерини II, ч. 2, СП(Збори постанов) Би. 1901.
