Чеська мова, мова чехів . Поряд із словацькою мовою є одним з державних мов ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка). Поширений в ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (Чехія, Моравія, частина Силезії) і за її межами (у США, Австрії, Канаді і інших країнах). Число тих, що говорять на Ч. я. — близько 10 млн. чіл. (1974, оцінка). Відноситься до західної групи слов'янських мов . Має 4 групи діалектів: 1) власне чеські говори (среднечешськие говори з центром Прагою, південно-західний і північно-східний); 2) ганацкие говори (центральні моравські); 3) ляські (на З.-В.(північний схід) Моравії і в Силезії); 4) моравсько-словацькі (на В. Моравії до кордонів із Словаччиною). Особливості звукової системи: наявність довгих і коротких голосних, які, як і дифтонг ou, грають смислоразлічительную роль, складотворчих приголосних r, l. В приголосних лише 3 пари твердих і м'яких (n/n’, t/t’, d/d’). Велика частина приголосних складає пари по глухості-дзвінкості. Для Ч. я. характерне чергування довгих і коротких голосних, а також приголосних. Наголос експіраторний, постійний, знаходиться на першому складі слова. У багатоскладових словах з'являється додатковий наголос. Морфологічна система відрізняється різноманіттям типів відміни і відмінювання. В іменника є категорія роду, числа, відмінка (6 відмінків і клична форма). Іменники чоловічого роду виражають також категорію одушевленої. Всі відносні і частина якісних прикметників уживаються лише в повній формі. Дієслово характеризується категоріями вигляду, застави, нахилу, часу, особи, числа. Дієприслівники і дієприкметники мають категорію роду. Літературна мова сформувалася на основі среднечешського прислівника. Перші пам'ятники писемності відносяться до кінця 13 ст Літературна мова в 1-ої половини 19 ст був книжним. В середині 19 ст з'являється розмовна форма літературна мови, яка існує поряд з повсякденно-розмовною мовою. Писемність на основі латинського алфавіту. Для позначення специфічно чеських звуків використовуються діакритичні знаки.
Літ.: Селіщев А. М., Слов'янське мовознавство, т. 1, М., 1941; Широкова А. Р., Чеська мова, М., 1961; Чесько-російський словник, т. 1—2, М., 1973; Havránek Ст, Jedlička A., Česká mluvnice, 3 vyd., Praha 1970; Šmilauer VI., Nauka про českém jazyku, Praha, 1972; BAUERJ., Grepi M., Skladba spisovné češtiny, Praha 1972; Lamprecht A., Historický vývoj češtiny, Praha, 1977; Příručni slovník jazyka českého, dl 1—8, Praha, 1935—57; HOLUBJ., Kopečný F., Etymologický slovník jazyka českého, Praha, 1952; Slovník spisovného jazyka českého, sv. 1—4, Praha, 1958—71.
