Черкаські, княжий рід, що склався в Росії в 2-ій половині 16 ст переважні з правителів Кабарди, що виїжджали на російську службу, — нащадків Ідарамурзи. Прізвище Ч. походить від поширеного в середньовічній літературі найменування північно-кавказьких адигських племен (див. Адиги ) — черкесів (черкаси — в російських документах). У Росії Ч. належали до верхівки правлячого класу. У 16—19 вв.(століття) найбільш відомі: Михайло (Салтанкул) Темрюковіч — син князя кабардинця Темрюка Ідаровіча, виїхав до Росії в 1558, питомий князь служивого і видний опричник. Загинув (або страчений) в 1571. На його сестрі Марії (Кученей) Темрюковне другим браком був одружений цар Іван IV. Кн. Дмитро (Каншов) Мамстрюковіч Ч. (розум. 1651), на російській службі з кінця 16 ст, в 1608—10 близький до Лжедмітрію II . Член Земського собору 1613, боярин з 1619. З його смертю припинилася лінія Темрюка. Борис (Хорошай) Камбулатовіч (розум. 1601) — племінник Темрюка. На російській службі з 1577; у 80-х — нач. 90-х рр. 16 ст займав вищі військові посади. Боярин з 1591. Князь Іван Борисович — син передування. Боярин з 1613. Після смерті Філарета (1633) фактично глава російського уряду. У цій гілці Ч. в середині 17 ст відомий Яків (Уруськан) Куденетовіч (див. Я. До. Черкаський ) . Із смертю Олексія Михайловича в 1742 ця гілка роду присіклася. Князь Григорій (Сунчалей) Сунчалєєвіч Ч., у Москві з 1642, з 1657 — боярин; у 1660—63 — воєвода в Астрахані (убитий в своїй вотчині в 1672). Його внук Михайло Алегуковіч (розум. у 1-ій чверті 18 ст) — боярин з 1677, займав видне положення при Петре I. Внук Михайла Петро Борисович (розум. 1768) при імператриці Єлизаветі був московським губернатором. Нащадком Михайла Алегуковіча був Володимир Олександрович Черкаський (1824—1878).
Існували також галузь князів Ч., Ідара, що не належали до нащадків: князь Василь (Казий) Кардануковіч з роду абазінських мурз (у Росії з кінця 70-х рр. 16 ст, питомий князь служивого); АГАМАШУКОВИ-Ч. (з середини 16 до середини 17 вв.(століття), з роду бесленєєвських князів); ЕГУПОВИ-Ч. (з початку 17 до середини 19 вв.(століття)); БЕКОВІЧИ-Ч., родоначальником яких (в кінці 17 ст) був Олександр Бековіч-черкаський, та інші.
