Чеменземінлі (псевдонім; справжнє ім'я — Юсиф Везір Мірбаба огли) [31.8(12.9) .1887—1943], азербайджанський радянський письменник. Народився в р. Шуше, нині Азербайджанська РСР. У 1915 закінчив юридичний факультет Київського університету. Друкувався з 1907. По-перше публіцистичних статтях, розповідях і фейлетонах, опублікованих в сатиричному журналі «Молла Насреддін» і ін. виданнях, Ч. критикував релігійний фанатизм, неуцтво, відсталість, показував гірку долю «маленьких людей», важку долю азербайджанських жінки. У 1919—25 жив в Стамбулі і Парижі. У 1926 повернувся на батьківщину. У збірках розповідей «Сторінки з минулого» (1926), «З тьми до світла» (1933) і ін. він викриває соціальні пороки феодально-буржуазного суспільства, пише про нових радянських людей, про підйом в суспільному і культурному житті народу. У дилогії «Студенти» (1914—35) і «1917 рік» (1931—34) показано революційний рух студентів в царській Росії. Автор романів «Дівоче джерело» (1934) і романа«В крові» (опублікований в 1960—61), в якому змальований Азербайджан 18 ст, створений образ поета-гуманіста Вагифа, а також праць по історії азербайджанської літератури і фольклору.
Соч.: Есерлері, ч. 1—3, Баки, 1968—77; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Розповіді, Баку, 1959; Вибране, Баку, 1973.
Літ.: Світ Челал Ћycejнов Ф., XX еср Азербаjчан едабіjjати, Баки, 1969; Меммедов До., Чеменземінлі, Баки, 1977.
