Челябінська операція 1919, бойові дії радянських військ Східного фронту 17 липня — 4 серпня проти білогвардійських військ адмірала А. В. Колчака під час Громадянської війни 1918—20. Опанувавши Златоуста і Катеринбург, війська Східного фронту (командир М. Ст Фрунзе, члени РВС(Реввоєнрада) М. М. Лашевіч, До. До. Юренев, Н. І. Муралов) розвивали настання: 1-я і 4-я армії на Ю. і Ю.-В.(південний схід), 3-я і 5-я армії — на В.; перед 5-ою армією (командуючий М. Н. Тухачевський, близько 32 тис. багнетів і шабель) було поставлено завдання: продовжуючи переслідування противника, опанувати райони Челябінська і Троїцка, відкинути противника до Ю. від Сибірської ж.-д.(железнодорожний) магістралі і вийти до р. Тобол на ділянці Кустанай — Іковськая. Військам 5-ої армії протистояла білогвардійська Західна армія (командир генерал До. Ст Цукрів, близько 27,5 тис. багнетів і шабель), яка в липні була перейменована в 3-у армію. Білогвардійське командування зробило спробу, використовуючи декілька висунуте положення радянської 5-ої армії, знищити її на захід від Челябінська фланговими ударами з С. і Ю. З цією метою були створені 2 ударні угрупування: генерала С. Н. Войцеховського на північ від Челябінська (близько 16 тис. багнетів і шабель) і генерала В. О. Каппеля на південь від Челябінська (близько 10 тис. багнетів і шабель).
5-я армія, переслідуючи противника, вийшла до Челябінська і 24 липня її 27-я стрілецька дивізія за сприяння повсталих робітників опанувала місто. 25 липня група Войцеховського, а 27 липня група Каппеля перейшли в настання. Зав'язалися важкі оборонні бої. На північний захід від Челябінська противникові удалося потіснити 35-у стрілецьку дивізію і прорватися на стику між нею і 27-ою стрілецькою дивізією. Спроби білогвардійців прорвати фронт з Ю. потерпіли невдачу завдяки стійкості 26-ої стрілецької дивізії, що відобразила всі атаки групи Каппеля. У цій обстановці командування 5-ої армії здійснило сміливий контрманевр: 27-я дивізія, посилена резервами і загонами челябінських робітників, не дивлячись на загрозу з флангів, завдала удару по лівому флангу північного угрупування білих. В ході запеклих боїв радянські війська перехопили ініціативу і поставили білогвардійські війська на північний захід від Челябінська під загрозу оточення. 29 липня 5-я армія перейшла в рішуче настання. Одночасне командування Східного фронту наказало 21-ій стрілецькій дивізії 3-ої армії форсованим маршем вийти на Сибірську ж. д.(залізниця) у районі станції Шуміхаї перерізувати єдину комунікацію білогвардійців. Розбиті в районі Челябінська колчаківські війська в паніці відступили за р. Тобол. 4 авг.(серпень) частини 24-ої стрілецької дивізії звільнили Троїцк.
В результаті Ч. о. було завершене звільнення Уралу Червоною Армією і забезпечений її вихід на простори Сибіру. Колчаківські війська були розітнуті на східну (1-я і 3-я армії) і південну (2-я армія) групи, що втратили оперативний зв'язок між собою. 15 серпня радянські війська вийшли на р. Тобол.
Літ.: Директиви командування фронтів Червоної Армії (1917¾1922), т. 2, М., 1972; Спірін Л. М., Розгром армії Колчака, М., 1957; Лучевников П. С., Громадянська війна на Південному Уралі. 1918—1919 рр., Челябінськ, 1958; Болтін Е. А,, Контрнаступ Південної групи Східного фронту і розгром Колчака (1919 р.), М., 1949.
