Челябінський драматичний театр ним. С. Цвіллінга. До Жовтневої революції 1917 в Челябінську в приміщенні Народного будинку (відкритий в 1903) виступали головним чином любительські трупи. У 1920 при політвідділі 5-ої армії сформувалася «агітаційно-показова трупа в допомогу фронту», де починали творчу дорогу актриса і драматург Л. Н. Сейфулліна, драматург В. П. Правдухин (ставилися їх п'єси «Егоркина життя», «Новий вчитель»). 21 окт.(жовтень) 1922 був урочисто відкритий переобладнаний під театр Народний будинок. Кращі спектаклі театру кінця 20 — початки 30-х рр. — «Любов Ярова» Тренева, «Шторм» Білоцерківського (обидва в 1927) для Білля, «Людина з портфелем» Файко, «Рейки гудуть» Киршона (обидва в 1928), «Бронепоїзд 14-69» Bc. Іванова (1929), «Вогненний міст» Ромашова (1930).
В 30-і рр. Челябінськ став крупним індустріальним центром. Репертуар театру поповнився п'єсами про героїв уральських і інших будівництв країни: «Темп» і «Мій друг» Погодіна, «Постріл» Безименського, «Дивак» Афіногенова і ін. Провідні актори: Е. І. Агєєв, С. П. Вадова, П. А. Гарянов, М. Ст Кочубей, Е. О. Прейс. Значне місце в репертуарі театру зайняла Ленініана — «Людина з рушницею» (1938), «Кремлівські куранти» (1940), «Третя патетична» (1959) Погодіна, «Більшовик» Деля (1940), «Сім'я» Попова (1965), «Між зливами» Штейна (1966). У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 поставлені «Російські люди» Симонова, «Навала» Леонова, «Партизани в степах України» Корнейчука. У 50—60-і рр. театр не раз звертався до класичної російської і радянської драматургії: «Любов Ярова» Тренева, «Три сестри» Чехова, «Ганна Кареніна» по Л. Н. Толстому, «Клоп» Маяковського. Спектаклі 70-х рр. — «Марія» Салинського (1970), «Сіло Степанчиково і його мешканці» по Достоєвському, «найостанніший день» Васильева (обидва в 1971), «Людина з боку» Дворецького (1972) «Сталевари» Бокарева (1973), «Російські люди» Симонова (1975) та інші. У трупі театру: заслужених на артистів РРФСР Л. І. Варфоломєєв, Т. О. Золотарев, О. Ст Клімова, Ст Я. Коноплянський, П. І. Кулешов, В. І. Мілосердов і ін. Головний режисер (з 1975) — заслуженого на діяча мистецтв Татарською АССР Н. Ю. Орлів.
