Чапек (Čapek) Карел (9.1.1890, Мале-Сватоневіце, — 25.12.1938, Прага), чеський письменник. Закінчив філософський факультет Празького університету (1915). Друкувався з 1907. Велика частина ранніх розповідей 1908—13 (увійшли до збірок «Сад Краконоша», 1918; «Сяючі глибини», 1916) написана спільно з братом Й. Чапеком .
Трагічні події 1-ої світової війни 1914—18 визначили напружені пошуки Ч. критерію істини, його роздуми над філософськими проблемами і прагнення відкрити джерело протиріч життя: збірки розповідей «Розп'яття» (1917), «Болісні розповіді» (1921), близькі до експресіонізму. Проте ці пошуки збіглися з впливом на письменника філософії прагматизму і релятивізму, уявлень про «множинність» істин («кожен прав по-своєму»). Не приймаючи революційну боротьбу, Ч. схилився до морально-етичному гуманізму. Багато його творів, у тому числі лірична комедія «Розбійник» (1920), будуються як зіставлення декілька «правд»; Ч. мислить як би одночасно декількома варіантами, зберігаючи, проте, свій етичний ідеал.
Світову популярність Ч. принесли соціально-фантастичні твори (драми «R. U. R.», 1920, — про повстання роботів; слово «робот» придумане Ч.; «Засіб Макропулоса», 1922; романи «Фабрика Абсолюту» 1922, і «Кракатіт», 1924). Науково-фантастичні допущення про відкриття або винахід, здатний швидко змінити умови життя людства, служить побудові свого роду уявного соціально-філософського експерименту, створенню штучних обставин, в яких з особливою наочністю з'являються ті або інші філософські проблеми і тенденції сучасного життя. Значить, місце займає критика нелюдяності, мілітаризму, церкви, проте стихійний характер буржуазних соціально-економічних процесів абсолютизується Ч. як межа розвитку людства взагалі. Драми і романи Ч. носять характер іронічної і сатиричної утопій — застережень про катастрофічний потенціал, ув'язненого в соціальній і міжнародній конфліктності сучасного буття, і про небезпеку дегуманізірующих тенденцій. Поряд з реалістичною тенденцією в Ч. деколи позначається заданість філософських тез.
На початку 20-х рр. Ч. створює путні нариси «Листа з Італії» (1923) і «Листа з Англії» (1924) і ін., що відрізняються реалістичною конкретністю образних характеристик і ліричним гумором.
В 2-ій половині 20-х — початку 30-х рр. Ч. зближується з Т. Р. Масаріком ; з посиленням в свідомості письменника буржуазно-демократичних ілюзій в його творчості наростають кризисні явища (п'єса братів Чапеков «Адам-творець», 1927). Ч. тимчасово відходить від великих соціальних і політичних проблем і конфліктів; пише переважно гумористичні твори малих жанрів (збірки «Розповіді з однієї кишені», «Розповіді з іншої кишені», обидва — 1929). Філософсько-гумористичним переосмисленням відомих біблейських сюжетів є книга «Апокрифи» (1932).
Загострення соціальних протиріч і «тваринна доктрина» фашизму оголювали перед Ч. неспроможність тези «кожен прав по-своєму». Філософське подолання релятивізму відбилося в трилогії «Гордубал» (1933), «Метеор», «Звичайне життя» (обидві — 1934). Перед загрозою новій військовій небезпеці Ч. приходить до активних антифашистських виступів, до критики правлячих кругів Чехословакії: відкрито виражає симпатії до СРСР. Вершина творчості Ч. — роман «Війна з саламандрами» (1936), в якому традиційний для нього протест проти позбавлення людяності людських стосунків виливається в сатиру на життя буржуазного суспільства, мілітаризм, на расову теорію і політику фашизму. Роман сполучає в собі межі містифікованого науково-фантастичного жанру, зоологічної притчі, соціальної утопії, політичного памфлета і насичений пародійними формами. Антифашистська і антивоєнна спрямованість і пошуки ідеалу «цілісної людини», здібної до боротьби, визначили вміст драми «Біла хвороба» (1937), повести «Перша рятувальна» (1937) останньої п'єси Ч. «Мати» (1938).
Переживання Ч. у зв'язку з Мюнхенською угодою 1938 і цькування, яким він піддався з боку фашистських і профашистських елементів в період «другої республіки», загострили хворобу письменника, прискоривши його смерть. Творчість Ч. зробило значний вплив на розвиток сучасної соціальної фантастики і з'явилося помітним вкладом в світову класичну літературу. У Чехословакії існують два музеї Ч.: заміський будинок-музей «На стржі» і меморіальному музеї на батьківщині письменника.
Соч.: Spisy br. Čapků, sv. I—51, Praha, 1928-49; Dílo br. Čapků, sv. 1—26, Praha, 1954-71; Výbor z díla K. Čapka, sv. 1-10, Praha, 1972—74: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування) [Предісл. Би. Л. Сучкова], т. 1—7, М., 1974— 1977; Соч. [Предісл. С. Ст Никольського], т. 1—5, М., 1958—59; Ізбр., М., 1950; Про мистецтво, Л., 1969.
Літ.: Шевчук Ст I., Карел Чапек. Антіфашистськi твори, Київ, 1958: Мальовіч О., Карел Чапек. Крітіко-біографічній нарис, М., 1968; Никольський С. Ст, Роман К. Чапека «Війна з саламандрами», М., 1968; його ж, Карел Чапек — фантаст і сатирик, М., 1973; Бернштейн І. А., До. Чапек. Творча дорога, М., 1969; Вовків А. Р., Драматургiя До. Чапека, Львiв, 1972; Сучків Би., Карел Чапек. Досвід сучасного прочитання, «Прапор», 1974 №6— 7; Mukařovský J., Kapitoly z české poetiky, sv. 2, Praha, 1948, s. 325—400; Harkins W. E., Karel Čapek, N. Y.-L., 1962; Janaszek-jwaničková H., Karol Čapek czyli dramat humanisty, Warsz., 1962; Matuška A., Človek proti zkáze. Pckus про Karla Čapka, Praha, 1963.
