Цюріх (Zurich), місто в Швейцарії, на Цюріхському озері, біля витоку р. Ліммат. Адміністративний центр кантони Цюріх. Найбільше за кількістю жителів місто в країні — 395,8 тис. (1975), з передмістями і містами-супутниками 720,8 тис. Транспортний вузол; пристань; аеропорт міжнародного значення в Клотене. Головний промисловий і торговельно-фінансовий центр країни. Машинобудування і металообробка (металоріжучі, текстильні і ін. верстати локомотіво- і вагонобудування, приладобудування, електротехнічне і ін. промислове устаткування), хімічна, текстильна, швацька, паперова, поліграфічна промисловість.
Правобережна частина Ц. — Старий, або Великий, місто; лівобережний Ц., т.з. Мале місто, — переважно індустріальний район. По берегах Цюріхського озера тягнуться передмістя Ц. університет, Федеральна політехнічна школа, Швейцарський інститут по вивченню міжнародних стосунків.
Виник на місці кельтсько-німецького поселення Турікум. Як місто вперше згадується в 929; у 1218 отримав статус імперського міста. В результаті повстання 1336 ремісники Ц. добилися представництва в міському управлінні. У 1351 приєднався до Швейцарської конфедерації, ставши головним містом однойменної кантони; у 14—15 вв.(століття) кантон Ц. значно розширив свою територію. У 16 ст Ц. — один з головних центрів Реформації в Швейцарії, керівником якої в Ц. був В. Цвінглі ; під час релігійно-політичних зіткнень в Швейцарії 16—18 вв.(століття) (Каппельськие війни, 1529 і 1531, Вільмергенськие війни, 1656 і 1712) Ц. стояв на чолі протестантських кантон. У 2-ій половині 19 ст Ц. перетворився на крупний банківський, промисловий і культурний центр.(центральний) У 19 — початку 20 вв.(століття) Ц. — один з центрів революційної еміграції, у тому числі російською; у лютому 1916 — березні 1917 в Ц. жив і працював Ст І. Ленін.
Серед пам'ятників архітектури — романо-готічні собори Гросмюнстер (12—15 вв.(століття)) і Фраумюнстер (13—14 вв.(століття)), домініканська проповеднічеськая церква (13 ст, барочні перебудови 1611—14), готичний Вассеркирхе (1479—84, архітектор Х. Фельдер), ренесансна ратуша (1694—98), багаточисельні барочні будинки гільдій (17—18 вв.(століття)). У 19 ст Ц. забудовувався переважно будівлями неоклассичеськогої неоренессансного стилю (Федеральний технологічний інститут, 1864—71, архітектор Г. Земпер і ін.). У 20 ст Ц. — один з центрів розвитку найбільш прогресивних тенденцій сучасної швейцарської архітектури і містобудування. Швейцарський музей (місцеві старовини, швейцарське мистецтво до 19 ст), Кунстхаус (мистецтво 14—20 вв.(століття)), Музей художніх ремесел.
