Црнянський (Црњанськи) Мілош (р. 26.9.1893, Чонград, Угорщина, — 30.11.1977, Бєлград), сербський письменник. Закінчив філософські факультети університетів Бєлграда (1920) і Лондона (1951). У роки 1-ої світової війни 1914—18 був мобілізований в австро-угорську армію. У 1929—41 служив в югославських посольствах в Римі і Берліні. Як публіцист виступав по питаннях внутрішньої і зовнішньої політики Югославії з украй реакційних націоналістичних позицій. З 1941 жив в Англії, відмовившись від співпраці з монархістською еміграцією. З 1965 в СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія). Друкувався з 1912. У збірці віршів «Лірика Ітаки» (1919), тематика якого характерна для літератури «втраченого покоління», виражений протест проти війни, сполучений з настроями втечі від дійсності. Поезія Ц. відобразила пошуки якогось абсолюту, міфічною безтурботною Ітаки або екзотичної Суматри. Трагічне світовідчування виразив в романі «Щоденник про Чарноєвіче» (1921), в якому картини світової бійні перемежаються з тонким психологічним аналізом настроїв молодого героя, учасника війни. Історія сербського народу в 18 ст — одна з тем історико-філософського романа Ц. «Переселення» (книги 1—2, 1929—57), відміченого симпатіями до Росії, що втілює здійснення мрії південних слов'ян про свободу. У соціально-психологічному «Романе про Лондон» (книги 1—2, 1971) показана трагічна доля російського білогвардійця-емігранта, поставлена проблема людини без батьківщини. У 1969—70 опублікував книгу спогадів «Embahade». Автор нарисів про літератури і країни Західної Європи (Франція, Німеччина, Англія).
Соч.: Сабрана поділа, књ. 1—10, Београд, 1966; Поділа, књ. 1—2, Новини-сад — Београд, 1972; Кап шпанське крві, Београд, 1970.
Літ.: Мілошевіћ Н., Роман Мілоша Црњанськог, Београд, 1970; Зборник радова, Інститут за књіжевност і уметност, Београд, 1972; Глігоріjeвіћ М., «Ламент» camja, од мови до мови, «Борба», 1973, 1 септ.
