«Втрачене покоління» («Lost generation»), визначення, вживане до західноєвропейських і американських письменників (Е. Хемінгуей, В. Фолкнер, Дж. Дос Пассос, Ф. С. Фіцджеральд, Е. М. Ремарк, О. Т. Крістенсен і ін.), що виступили в 20-і рр. 20 ст після трагічного досвіду 1-ої світової війни 1914—18 з творами, що виразили глибоке розчарування в капіталістичній цивілізації. Вираження «П. п.» введене в ужиток американською письменницею Р. Стайн. У широкому сенсі «П. п.» — люди, прошедшие війну, духовно травмовані, такі, що переконалися в буржуазних чеснотах, різко відчувають свою відчуженість від суспільства. Протест письменників «П. п.» характеризує перш за все морально-етичний пафос. До 30-м-коду рр. тема «П. п.» в значній мірі втрачає гостроту. Після 2-ої світової війни 1939—1945 деяких настроїв «П. п.» виявилися в творчості т.з. «розбитого покоління» (США), «розсерджених молодих людей» (Великобританія), «покоління тих, що повернулися» (ФРН).
Літ.: Кашкин І., Е. Хемінгуей, М., 1966; Солов'їв Е., Колір трагедії, «Новий світ», 1968 № 9; Горбанів А. Н., Романи Ф. С. Фіцджеральда. М., 1974; Cowley М., A second flowering, N. Y., 1973.
