Цис-транс-тест (лат. cis — по цей бік, trans — через, за межами і англ.(англійський) test — випробування), генетичний метод аналізу, що дозволяє виявити приналежність рецесивних мутацій одному або разним генам . Запропонований американським генетиком Е. Льюїсом в 1951. Для проведення Ц.-т.-т. досліджувані мутації поєднують в транс- і цис-положеннях: у першому випадку схрещують особини, що несуть по одній аналізованій мутації, в другому — схрещують особину, що несе обидві мутації, з особиною дикого (нормального) типа. Якщо мутації, що поєднуються в трансі-положенні (транс-тест, або функціональний тест на аллелізм), належать різним генам, то гібридний організм автоматично отримує і по неушкодженій копії кожного гена. В цьому випадку рецесивні мутації не виявляються і гібрид має нормальний фенотип (мутації комплементарни; див.(дивися) Комплементація ) . Якщо поєднувані мутації належать одному гену, то в гібриді обидві копії даного гена пошкоджено і виявляється фенотип мутанта (мутації некомплементарни). Удосконалення трансу-тесту, запропоноване Е. Люісом, полягає в дослідженні поєднуваних мутацій також в цис-положенні для виключення артефактів за рахунок взаємодії генів на рівні генних продуктів. Якщо фенотип гібрида при Ц.-т.-т. однаковий в цис- і трансі-положеннях (немає цис-трансу-ефекту), то досліджувані мутації належать різним генам. Якщо ж фенотип гібрида в цис- і трансі-положеннях різний (є цис-транс-ефект), то мутації належать одному гену. Американський генетик С. Бензер (1957) запропонував одиницю, визначувану Ц.-т.-т., називати цистроном . Здобуття цис-положення для мутацій, близько розташованих в хромосомі, утруднено, тому Ц.-т.-т. проводиться рідко. Відкриття випадків комплементації деяких мутацій одного гена, а також цис-трансу-ефекту для мутацій різних генів одного оперону зменшило теоретичне значення як трансу-тесту, так і Ц. -т. - т . В практиці генетичного аналізу як і раніше широко застосовується транстест для виявлення приналежності мутацій одному гену (цистрону).
Літ.: Стент Р., Молекулярна генетика, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1974; Фізіологічна генетика, Л., 1976.
