Циммервальдськоє об'єднання, міжнародне соціал-демократичне об'єднання, що було тимчасовим блоком революційних інтернаціоналістів з центристською і напівцентристською більшістю. Оформилося на Циммервальдськой конференції 1915 . Більшовики на чолі с В. І. Леніном, що створили Циммервальдськую ліву, вступили в цей блок, об'єктивно направлений тоді своїм вістрям проти імперіалізму, війни і соціал-шовінізму, враховуючи ідейну і організаційну слабкість лівих на Заході.
В рамках Ц. о. проходіла боротьба, що не припинялася, між лівим і правим (представленим центристами і напівцентристами) його крилом. Ленін критикував коливання представників правого крила Ц. о. і перш за все керівників цього крила [Р. Грімм (Швейцарія), О. Моргарі, А. І. Балабанова (Італія)], що входили в створену на Циммервальдськой конференції Інтернаціональну соціалістичну комісію (ПОЗОВ). Направляючи свої зусилля на зміцнення Циммервальдськой лівою, більшовики протиставляли пацифістським фразам тих, що входили в Ц. о. центристів і напівцентристів свою програму розгортання масових революційних виступів проти війни, послідовно викривали соціал-шовінізм і каутськианство.
На початку 1917 в Ц. о. посилилися відцентрові тенденції. Поворот, що намітився в цей час, в світовій політиці від імперіалістичної війни до імперіалістичного світу не лише оживив пацифістські ілюзії, ний дав привід центристам знов виступити за відродження 2-го Інтернаціоналу, за зближення з социал-шовіністамі. У нових умовах ще рельефнєє позначилися «... дві в корені різні політики, які до цих пір як би уживалися разом усередині циммервальдського об'єднання і які остаточно розійшлися тепер» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 30, с. 257).
Зважаючи на те що Грімм і ін. лідери циммервальдського більшості, грубо порушивши рішення, прийняті на Циммервальдськой конференції 1915 і на 2-ій конференції Циммервальдськой (див. Кинтальськая конференція 1916 ), остаточно скотилися до пацифізму і сталі все більше зближуватися з социал-шовіністамі, Ленін тепер вимагав рішучого розриву з Ц. о. і створення нового, достовірно революційного об'єднання інтернаціоналістів.
3-я Циммервальдськая конференція, що відбулася в Стокгольмі у вересні 1917, на яку «... зібралися люди, не приголосні в основному...» (там же, т. 34, с. 271), повністю підтвердила ленінський вивід про політичну смерть Ц. о. Воно вже історично зжило себе, хоча формально продовжувало ще деякий час існувати.
Жовтнева революція 1917 прискорила остаточне рішення питання про створення Комуністичного Інтернаціоналу і виході революційних інтернаціоналістів з Ц. о. 1-й конгрес Комінтерну (березень 1919) за пропозицією групи тих, що були учасників Ц. о. на чолі з Леніном виніс постанова про його офіційний розпуск.
Істочн. і літ.: Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 707—08); Циммервальдськая і Кинтальськая конференції. Офіційні документи, Л. — М., 1924; Боротьба більшовиків за створення Комуністичного Інтернаціоналу. Матеріали і документи 1914—1919 рр., М., 1934; Історія КПРС, т. 2, М.. 1966; Історія Другого Інтернаціоналу, т. 2, М., 1966; Комуністичний Інтернаціонал. Короткий історичний нарис, М., 1969; Ленін і міжнародний робочий рух, М., 1969; Ленін в боротьбі за революційний Інтернаціонал, М., 1970; Темкий Я. Р., Циммервальд — Кинталь, М., 1967; його ж, В. І. Ленін і міжнародна соціал-демократія, 1914—1917, М., 1968; Die Zimmerwalder Bewegung: Protokolle und Korrespondenz, t. 1—2, Hague — P., 1967; Reisberg A., Lenin und die Zimmerwalder Bewegung, B., 1966.
