Циммервальдськая ліва, міжнародна група революційних соціалістів; сформувалася за ініціативою В. І. Леніна на нараді лівих соціалістів — делегатів Циммервальдськой конференції 1915, що відбувся 4 вересня 1915 (напередодні відкриття конференції). Нарада заслуховувала доповідь Леніна про характер світової війни і тактику міжнародної соціал-демократії і виробило проекти резолюції і маніфесту, що обгрунтовували точку зору російських більшовиків і що розділяли їх погляди представників лівих соціалістів з деяких інших європейських країн по питаннях війни, світу і революції [термін «Ц. л.» став офіційним найменуванням цієї групи з листопада 1915 — часу публікації першого (і єдиного) випуску її друкарського органу «Internationale Flügblätter»]. Спочатку в Ц. л. увійшли учасники наради лівих: Ст І. Ленін, Г. Е. Зіновьев (делегати ЦК РСДРП), Я. А. Берзін (від ЦК Соціал-демократії Латиського краю), Ю. Бордхардт (представник групи Інтернаціональні соціалісти Німеччини), Ф. Платтен (Швейцарія), К. Радек (представник Краєвого правління Соціал-демократії королівства Польського і Литви), К. Хеглунд (Швеція) і Т. Нерман (Норвегія).
После Циммервальдськой конференції, на якій Ц. л. виступила з гострою принциповою критикою центристських і напівцентристських поглядів більшості делегатів конференції, Ленін, що стояв на чолі Бюро Ц. л., розвернув широку пропаганду її ідей. Редакція ленінської газети «Соціал-демократ» випустила журнал «Комуніст», який, за задумом Леніна, повинен був стати міжнародним органом лівої Соціал-демократії. Два випуски «Соціал-демократа» (№ 45—46 і № 47) з документами Ц. л. і екземпляри брошури «Internationale Flügblätter» були направлені в багатьох країни. Бюро Ц. л. випустило два номери теоретичних Органу — журналу «Vorbote» (у них були поміщені стаття Леніна «Оппортунізм і крах 2-го Інтернаціоналу», ленінські тези «Соціалістична революція і право націй на самовизначення» і ін. матеріали). Важливу роль в боротьбі лівих за революційну політику зіграла брошура Леніна «Социалізм і війна», перекладена німецькою мовою і роздана делегатам Циммервальдськой конференції. Всемірно сприяли появі нових груп прибічників «Ц. л.» закордонні секції більшовиків-емігрантів. Діючи усередині Циммервальдського об'єднання, Ц. л. підтримувала його «... оскільки воно бореться з соціал-шовінізмом» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 30, с. 285). В той же час Ц. л. роз'яснювала і піддавала аргументованій критиці непослідовність і коливання циммервальдського більшості. Після Кинтальськой конференції 1916 Ленін зосередив свої зусилля на консолідації лівих в Швейцарії, де правий циммервальдський центр на чолі з Р. Гріммом все більше сповзав на явно пацифістські позиції і все ближче змикався з социал-шовіністамі. На початку 1917, коли відкрита зрада правих циммервальдцев стала доконаним фактом, Ленін поставив перед лівими питання про розрив з Циммервальдським об'єднанням. Проте цей ленінський заклик був з'ясований лівими не відразу, хоча вони, не пориваючи з Циммервальдським об'єднанням, явно відходили від нього, все більше зближуючись з більшовицькою партією. Жовтнева революція 1917 допомогла зарубіжним лівим знайти своє місце в рядах заснованого в березні 1919 Комуністичного Інтернаціоналу.
