Цементна промисловість

Цементна промисловість, одна з провідних галузей промисловості будівельних матеріалів, що виробляє різні види цементу ; портландцемент, шлакопортландцемент, пуццолановий портландцемент, спеціальні цементи (декоративні, тампонажний, глиноземистий, сульфатостійкий, цемент для гідротехнічних споруд, швидкотвердіючий цемент і ін.). Будучи основним терпким матеріалом, цемент знаходить широке вживання в народному господарстві, головним чином у виробництві бетону, залізобетону, розчинів будівельних, а також в азбестоцементній, нафтовидобувній і ін. галузях промисловості.

  В Росії перший завод по виробництву портландцемента був побудований в Петербурзі в 1839, крупний завод там же в 1856, потім в Ризі (1865—66), Щурове (1870), Пунане-Кунда (1870), Подольське (1873—74), Новоросійську (1882), Амвросиевке (1896), Вольське (1897) і ін. Розміщення Ц. п. було украй нерівномірним: на долю Новоросійської, Вольськой і Українською груп заводів доводилася майже половина всього випуску цементу, а на райони Сходу — менше 5%. У 1913 виробництво цементу в Росії склало 1777 тис. т. В період 1-ої світової війни 1914—18 виробництво цементу різко впало (у 1920 було випущено лише 36 тис. т ) . Практично Ц. п. як крупна самостійна галузь була створена за роки Сов. власті. У роки перших п'ятирічок 1929—40 були реконструйовані старі заводи і побудований ряд нових (Подгоренський, Каспський, Кувасайський і ін.). В результаті в 1928 виробництво цементу перевищило рівень 1913, а в 1940 досягло 5773 тис. т. В роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 частина заводів виявилася на окупованій території, частина була зруйнована і випуск цементу значно знизився (у 1945 склав всього 1845 тис. т ) , але вже в 1948 виробництво цементу перевищило рівень 1940.

  Індустріалізація і високі темпи капітального будівництва зумовили прискорений розвиток Ц. п., були розширені що діють і побудовані нові підприємства. За 1946—75 введені в дію 56 нових заводів, серед яких такі великі, як Пікальовський, Білгородський, Миколаївський, Себряковський, Карагандинський, Ангарський, Чимкент, Ульяновський, Ачинський, Топкинський, Старооськольський, Кам'янець-подільський і ін.

  До 1962 СРСР вийшов на 1-е місце в світі по виробництву цементу, а в 1971 випуск цементу в країні досяг 100 млн. т (див. таблиці. 1).

Таблиця. 1. — Виробництво цементу в СРСР тис. т

 Істотно зросло виробництво цементу на душу населення (див. таблиці. 2). По цьому показнику СРСР випереджає (з 1966) такі розвинені країни, як США (330 кг ), Великобританія (285 кг ) і ін.

Таблиця. 2. — Виробництво цементу на душу населення в СРСР, кг

 Сировинною базою Ц. п. є карбонатні і глинисті породи, родовища яких широко поширені на території Радянського. Союзу. Окрім природної сировини (див. Цементна сировина природна ) , Ц. п. використовує відходи ін. галузей промисловості: шлаки металургійного виробництва, золи ГРЕС(державна районна електростанція) і ТЕЦ(теплоелектроцентраль) вськришниє породи при видобутку корисних копалин, колчеданні огарки, фосфогипс і т.д. На деяких заводах (Пікальовський, Ачинський, Волховський) застосовується нефеліновий шлам. Все це обумовлює широкий розвиток кооперації Ц. п. з відповідними галузями народного господарства з метою комплексного використання сировини і відходів. Наявність вихідної сировини і повсюдна потреба в цементі зумовили необхідність будівництва цементних заводів в різних районах країни. У 70-х рр. Ц. п. створена у всіх союзних республіках і крупних економічних районах. Значно зросло виробництво цементу в Східних районах країни: з 19,5% загального об'єму в 1940 до 34,5% в 1975.

  Для Ц. п. характерна висока концентрація виробництва. Одинична потужність підприємства Ц. п. зросла з 131 тис. т в 1940 до 1,3 млн. т в 1975. Найбільш крупними підприємствами галузі є: комбінат Новоросцемент потужністю 4,6 млн. т, об'єднання «Вольськцемент» — 4,2 млн. т, Балаклейський комбінат — 3,7 млн. т, Кам'янець-подільський і Старооськольський цементне заводи — по 3,7 млн. т і т.д.

  Ц. п. — високомеханізована галузь народного господарства. На багатьох заводах упроваджені автоматизовані системи управління технологічними процесами (комбінат Новоросцемент, Липецький, Карагандинський, Балаклейський, Чимкент і ін. заводи). На Себряковськом цементному заводі ним. П. А. Юдіна діє автоматизована система виробництва. У роки 9-ої п'ятирічки (1971—75) відповідно до плану технічного переозброєння галузі проводилася велика робота по модернізації і оновленню устаткування, що діяло, і введенню нових високопродуктивних агрегатів: за мокрим способом виробництва цементу введені в експлуатацію печі 5´185 м-код продуктивністю до 1800 т клінкеру в добу, в 1973 була пущена нова піч 7´230 м-код продуктивністю 3000 т клінкеру в добу. З 1975 діє перша потужна піч за сухим способом виробництва цементу 7,0—6,4´95 м-код із запічними теплообмінниками, продуктивністю 3000 т клінкеру в добу. Почалося вживання млинів самоізмельченія типа «Гидрофол». Продуктивність праці в Ц. п. за 1961—76 виросла більш ніж в 2,5 разу.

  У зарубіжних соціалістичних країнах найбільший обсяг виробництва цементу доводиться на Польщу, Румунію і ГДР(Німецька Демократична Республіка) (див. таблиці. 3).

Таблиця. 3. — Виробництво цементу в зарубіжних соціалістичних країнах, млн. т

З капіталістичних країн Ц. п. найбільш розвинена в США, Італії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, Швидкими темпами розвивається Ц. п. в Японії (див. таблиці. 4).

Таблиця. 4. — Випуск цементу в окремих капіталістичних країнах, млн. т

  Літ.: Грішманов І. А., Промисловість будівельних матеріалів на рубежі нової п'ятирічки, М., 1971; Люсов А. Н., Цементна промисловість СРСР. Стан і перспективи розвитку, М., 1974.

  Р. Т. Крівобородов, А. Н. Люсов.