Цанкар (Cankar) Іван (10.5.1876, Врхника, — 11.12.1918, Любляна), словенський письменник. У 1896 вчився у Віденському університеті, але незабаром пішов з нього, зайнявся літературною працею. Один з тих, що зачинають т.з. словенського модерна (див. Словенія, Література). Ранні твори відмічені впливом декадентства і символізму. Реалістичні твори Ц. — комедія «Для блага народу» (1901) драма «Король Бетайнови» (1902), романи «На вулиці бідняків» (1902, русявий.(російський) пер.(переведення) 1961) і «Мартін Качур. Життєпис ідеаліста» (1906), повість «Батрак Ерней і його право» (1907) — відрізняються глибоким психологізмом в органічному сплаві з нещадним, незрідка остросатірічеським викриттям буржуазного світопорядку. У драмі «Холопи» (1910) виразив віру в грядущу перемогу пролетаріату. У публіцистичних і літературно-критичних статтях відстоював демократичні традиції словенської літератури. Цикл новел і віршів в прозі «Бачення» (1917) відобразив враження Ц. від 1-ої світової війни 1914—18, роздуми про майбутнє. У друкарських і усних виступах військових років висував пролетаріат як головну силу боротьби проти австро-угорського іга. Ц. —основоположник словенської пролетарської літератури; його драматургія заклала основу національного репертуару.
Соч.: Zbrani spisi, t. 1—21, Ljubljana, 1925—54; lzbrana dela, t. 1—10, Ljubljana, 1951—59; Pisma, t. 1—3, Ljubljana, 1948; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр., М., 1958.
Літ.: Vidmar J., Literarne kritike, Ljubljana, 1951, s. 134—93; Pirjevec Dušan, Ivan Cancar in evropska literatura, Ljubljana, 1964; Kermavner D., Ivan Cancar in slovenska politika leta 1918, Ljubljana, 1968.
