Хутір, однодворноє сільське поселення. Відомий з прадавніх часів у багатьох, головним чином землеробських, народів Західної, Північної і Східної Європи і у деяких народів Середньої Азії. На Україні, Доні і Кубані Х. називали висілки з сіл або станиць, незалежно від числа дворів. Зазвичай виникали в ході освоєння нових земель. З розвитком капіталізму Х. стали називати відособлену садибу з господарськими спорудами і земельною ділянкою що знаходиться в індивідуальному користуванні; Х. типові для Прибалтики — 19 — 1-ій половині 20 вв.(століття) В період Столипінської аграрної реформи багаті селяни, виходячи з общини, переселялися на Х. У СРСР під час суцільної колективізації сільського господарства сталася ліквідація більшості Х.
