Хо Ши Мін (Нô Chi Minh) [справжнє ім'я — Нгуєн Тат Тхань; довгий час мав багато партійних псевдонімів, у тому числі Нгуєн Ай Куок (Нгуєн-патріот), а з початків 1942 — Хо Ши Мін] (19.5.1890, село Кимлієн, провінція Нгеан, — 3.9.1969, Ханой), діяч в'єтнамського і міжнародного комуністичного руху і національно-визвольного руху, голова ЦК Партії трудящих В'єтнаму, президент ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам). Народився в сім'ї сільського вчителя. Вчився в Національному коледжі в Хюе, потім викладав французьку і в'єтнамську мови. В кінці 1911 покинув В'єтнам, влаштувавшись помічником коці на французькому кораблі. У 1912—16 працював на пароплавах французької і англійської компаній матросом і вантажником, в 1916—19 жив у Великобританії і США, в 1919 оселився у Франції. Під час Паризької мирної конференції (1919—20) від імені в'єтнамських патріотів направив учасникам конференції меморандум з вимогою надати незалежність народам Індокитая. У 1920 брав участь в роботі Турського з'їзду французької соціалістичної партії, на якому була утворена Французька комуністична партія. Х. Ш. М. відразу ж вступив в її ряди. У 1924 брав участь в роботі 5-го конгресу Комінтерну, де виступив із співдоповіддю з колоніального питання. У 1925 на базі комуністичних груп, що були у В'єтнамі, організував Товариство революційної молоді В'єтнаму. У 1930 під керівництвом Х. Ш. М. в'єтнамські комуністичні організації об'єдналися в єдину Комуністичну партію Індокитая. За революційну діяльність неодноразово піддавався арештам і відбував тюремне ув'язнення. У 1929 заочно засуджений до страти. У 1934—38 вчився в Комуністичному університеті трудящих Сходу і працював в Москві, в 1935 брав участь в роботі 7-го конгресу Комінтерну. У 1941 Х. Ш. М. повернувся на батьківщину, де під його керівництвом у роки 2-ої світової війни 1939—45 розвернувся революційний рух проти французьких колонізаторів і японських окупантів; у травні 1941 за його ініціативою була створена Ліга боротьби за незалежність В'єтнаму (Вьет-Мінь), що об'єднала патріотичні сили країни. Х. Ш. М. був вибраний головою Вьет-Міня. Після перемоги Серпневій революції 1945 у В'єтнамі Х. Ш. М. в серпні 1945 — березні 1946 голова Тимчасового уряду ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам), з березня 1946 президент ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам), в 1946—55 одночасно прем'єр-міністр ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам). На 2-м-коді з'їзді партії в 1951, що прийняв рішення про перейменування компартії Індокитая в Партію трудящих В'єтнаму (ПТВ; з 1976 називається Комуністична партія В'єтнаму), Х. Ш. М. був вибраний головою ЦК ПТВ і займав цей пост до кінця життя. У 1946—55 почесний голова Льен-Вьета, з 1955 почесний голова Вітчизняного фронту В'єтнаму . Будучи головою ЦК ПТВ, був одночасно в 1956—60 генеральним секретарем ЦК ПТВ. Під керівництвом ЦК ПТВ на чолі з Х. Ш. М. в'єтнамський народ розвернув боротьбу проти агресії імперіалістів США, що привела до перемоги в'єтнамських патріотів.
Х. Ш. М. постійно виступав за зміцнення і розвиток дружби між в'єтнамським і сов.(радянський) народами. У своєму Заповіті Х. Ш. М. призвав партію і народ боротися за створення єдиного, незалежного і процвітаючого В'єтнаму, за єдність своїх рядів, за згуртованість міжнародного комуністичного руху на основі марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму.
Х. Ш. М. — автор ряду творів присвячених проблемам робочого і національно-визвольного руху, розвитку в'єтнамської революції, боротьби в'єтнамського народу за звільнення і об'єднання країни і побудови соціалізму у В'єтнамі. У своїх роботах Х. Ш. М. особливо підкреслював величезний вплив Жовтневої революції в Росії на розвиток в'єтнамської революції, значення досвіду СРСР для будівництва соціалізму у В'єтнамі. Нагороджений орденом Леніна (1967). Ім'ям Х. Ш. М. в 1976 сесією Національного збори, що прийняла рішення про возз'єднання країни і утворенні Соціалістичної Республіки В'єтнам, офіційно названий м. Сайгон.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Ізбр. статті і мови, М., 1959; Про Леніне, ленінізмі і непорушній радянсько-в'єтнамській дружбі, М., 1970.
