Хоружая Віра Захаровна [14(27) .9.1903 — грудень 1942], діяч революційного руху в Західній Білорусії, партизанка-підпільниця в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45, Герою Радянського Союза (17.5.1960, посмертно). Член Комуністичної партії з 1921. Народилася в Бобруйську в сім'ї службовців. Закінчивши гімназію в Мозирі, працювала сільською вчителькою. З 1920 комсомолка. Учасниця Громадянської війни 1918—1920. У 1922—23 вчилася в Центральній совпартшколе в Мінську, працювала в апараті ЦК КСМ Білорусії. З 1924 секретар підпільного ЦК комсомолу і член ЦК КП Західній Білорусії, член ЦК комсомолу Польщі. У вересні 1925 арештована польською охранкою, засуджена до 8 років тюремного висновку. З осені 1932 в СРСР, була на партійній роботі в БССР і Казахській РСР. З червня 1941 в партизанському загоні Ст З. Коржа (Пінськая області), восени перейшла лінію фронту для встановлення зв'язку з ЦК КП (б) Білорусії. У серпні 1942 направлена на чолі спеціальної групи до окупованого Вітебська. 13 листопада видана провокатором; після жорстоких тортур страчена фашистами. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоного Прапора (посмертно).
Соч.: Листи на волю, [М.], 1962; Статті і листи про комсомол, Мінськ, 1970.
Літ.: Славна дочка білоруського народу. Листи, статті В. Хоружей і спогади про неї, 2 видавництва, Мінськ, 1962; Мухин О. А., Боярський Ф. Ф., Слід в житті. [Документальна повість], А.-А., 1967; Герої підпілля, ст 1, 4 видавництва, М., 1972, с. 72—75; Новіков І. Р., Ст Хоружая, [2 видавництва], М., 1973; Життя, віддане боротьбі, Мінськ, 1975.
