Хорун Іосиф Іванович [23.5(4.6) .1884, с. Тартака, нині району Даугавпілсського Латвійська РСР, — 21.2.1962, Москва], герой Громадянської війни, генерал-майор (1940). Член КПРС з 1918. Народився в сім'ї робітника. У 1905—17 з перервою служив в старій армії, старший унтер-офіцер. У Червоній Армії з 1918. Під час Громадянської війни 1918—20 — командир роти, кавалерійського полку. Брав участь в боях проти військ Деникіна, белополяков, банд Махно, Петлюри басмачів. Закінчив курси при Вищій кавалерійській школі (1921), кавалерійські курси удосконалення комскладу (1926), Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1935). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командир стрілецької дивізії і кавалерійського корпусу (до грудня 1941), заступник командувача військами 9-ої і 3-ої армій (1941—1942), командир стрілецької дивізії на Західному, 1-м-код і 2-м-код Прибалтійському фронтах (1943—44). Після війни був військовим комендантом м. Хемніц (нині Карл-Маркс-Штадт в ГДР(Німецька Демократична Республіка)). Нагороджений орденом Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, з них трьома і орденом Червоного Прапора Хорезма під час Громадянської війни, орденом Олександра Невського і медалями.
