Хозін Михайло Семенович [р. 10(22) .10.1896, с. Ськачиха, нині Уметського району Тамбовської області], радянський воєначальник, генерал-полковник (1943). Член КПРС з 1918. Народився в сім'ї робітника-залізничника. Учасник 1-ої світової війни 1914—18, прапорщик. У Червоній Армії з листопада 1918. Під час Громадянської війни 1918—20 командир полку і бригади. Закінчив курси удосконалення вищого комскладу при Військовій академії ним. М. В. Фрунзе (1925). З грудня 1937 командував військами Ленінградського військового округу. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 — начальник штабу Ленінградського фронту (вересень 1941), командувач військами 54-ої армії (жовтень 1941), з жовтня 1941 по червень 1942 командувач військами Ленінградського фронту і одночасно (з квітня 1942) Волховськой групою військ; командувач військами 33-ої армії Західного фронту, 20-ій армії (1942—43), особливою групою військ Північно-західного фронту (січень — березень 1943), заступник командувача військами Північно-західного і Західного фронтів (березень — грудень 1943). З 1944 — командувач військами Пріволжського військового округу, в 1946—59 начальник ряду військово-учбових закладів. З 1963 у відставці. Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій і 2-ій мірі, Червоної Зірки і медалями.
