Ходжа Насреддін, образ народного мудреця і говорить дотепно у фольклорі багатьох народів Близького і Середнього Сходу, Середній Азії (в турок — Х. Н. і Бу Адам, у узбеків і таджиків — Афанді або Насреддін Ходжа, у іранців — Мулла, у азербайджанців — Молла Насреддін). Відомий також казанським і кримським татарам, народам Кавказу і Східної Європи (румунам, сербам) і ін. Народна чутка робить Х. Н. сучасником різних історичних діячів: Тімура і Баязіда I (14 ст), сельджукського султана Алаеддіна (почало 13 ст). У Казахстані з Х. Н. злився образ жартівника Алдара-косі; у Туркменії багато анекдотів пов'язано з особою поета-сатирика Кеміне, в Таджикистані — з поетом Мушфіки . Анекдоти о Х. Н. носять переважно соціально-побутовий характер. Народна традиція створила і зберігає свого героя — захисника справедливості, що бореться проти соціального зла зброєю сміху.
В Азербайджані його ім'ям був названий сатиричний журнал, який видавав Дж. Мамедкулізаде . Л. Ст Солов'їв написав «Повість про Ходжу Насреддіне» (ч. 1 — «Підбурництво спокою», 1940; ч. 2 — «Зачарований принц», 1954). По мотивам цього твору поставлені фільми «Насреддін в Бухарі» (1943), «Пригоди Насреддіна» (1947) і «Насреддін в Ходженте, або Зачарований принц» (1960).
Літ.: Гордльовський Ст А., Ізбр. соч.(вигадування), т. 2, М., 1916, с. 339—49. Х. Корогли.
