Хитаров Микола Іванович [р. 20.9(3.10) .1903, П'ятигорськ], радянський геохімік, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1964). Член КПРС з 1949. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1930). З 1929 по 1953 працював у Всесоюзному науково-дослідному геологічному інституті (ВСЕГЄЇ); у 1941—44 очолював відділ металів Всесоюзної комісії із запасів мінеральної сировини; з 1953 завідувач лабораторією магматогенних процесів організованою їм в інституті геохімії і аналітичної хімії ним. Вернадского АН(Академія наук) СРСР. Основні праці пов'язані з експериментальними дослідженнями процесів взаємодії земної кори і верхньої мантії. Х. — один з ініціаторів розвитку в СРСР експериментального напряму в геохімії (1931). Брав участь у встановленні геохімічних індикаторів землетрусів (1973). Премія ним. Вернадского (1960) і А. Е. Ферсмана (1970). Нагороджений орденом Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Цеоліти, їх синтез і умови освіти в природі, М., 1970 (спільно з Е. Е. Сендеровим); Вода в магматичних розплавах, М., 1971 (спільно з А. А. Кадіком і Е. Б. Лебедевим); Физико-хімічні особливості глибинних процесів і питання глобальної тектоніки, М., 1976 (16-е читання ним. В. І. Вернадського АН(Академія наук) СРСР).
Літ.: Ювілеї учених (Микола Іванович Хитаров), «Вісник АН(Академія наук) СРСР», 1974 № 1; Физико-хімічні проблеми гидротермальних і магматичних процесів. Сб., М., 1975.
