Хейфіц Іосиф Юхимович [р. 4(17) .12.1905, Мінськ], радянський кінорежисер, кінодраматург, народний артист СРСР (1964), Герою Соціалістичного Труда (1975). Член КПРС з 1945. Закінчив Ленінградський технікум екранного мистецтва (1927) і кінофакультет інституту історії мистецтв (1928). У кіно з 1928, до 1950 працював спільно з А. Р. Зархи, з яким в 1929 організував 1-у комсомольську постановочну бригаду, що випустила фільми, близькі спектаклям Театру робочої молоді, — «Вітер в обличчя» (1930), «Полудень» (1931); потім вони створили ліричну комедію «Гарячі днинки» (1935), були режисерами фільмів «Депутат Балтіки» (1937) і «Член уряду» (1940). У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 поставили фільми: «Його звуть Сухе-Батор» (1942), «Малахов курган» (1944), документальний фільм «Розгром Японії» (1946). Х. створив фільми: «Велика сім'я» (1954), «Справа Румянцева» (1956), «Дорогою моя людина» (1958), «Пані з собачкою» (1960), «Салют, Марія!» (1970), «Єдина» (1976). Державна премія СРСР (1941, 1946). Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Трудового Червоного Прапора і медалями.
