Хасинто (Jacinto) Еміліо (15.12.1875, Тондо, — 16.4.1899, Махайхай, провінція Лагуна), філіппінський революціонер, ідеолог радикально-демократичного напряму у Філіппінській національно-визвольній революції 1896—98. Вихідець з манільської бідноти. Вступив в союз Катіпунан, в 1895 — його секретар, в 1896 — редактор газети «Калайяан» («Свобода»), що випускалася союзом. В період розвитку революції Х. — командувач військами повстанців в провінції Лагуна. Автор «Букваря» і «Маніфесту» — основних програмних документів Катіпунана, а також ряду статей і відозв. У своїх творах, написаних у формі афоризмів, образною загальнодоступною мовою, Х. проповідував ідеї загальної рівності; Х. заперечував багатство, здобуте насильством і обманом, закликав до самопожертвування в ім'я звільнення народу від убогості, пригноблення і духовного рабства.
Літ.: Льовтонова Ю. О., Історія суспільній думці на Філіппінах, М., 1973; Agoncillo Т. A., The revolt of the masses. The story of Bonifacio and Katipunan, Quezon City, 1956.
