Хань Юй (друге ім'я — Туй-чжі, прізвисько Чан-чи —) (768—824), китайський філософ, літератор і громадський діяч. Один з тих, що зачинають «руху за повернення до старовини» в літературі, в якому деякі дослідники бачать початок Відродження в китайській літературі. Обіймав високі посади, за непохитність в думках не раз бував в опалі. Виступав проти буддизму і даосизму, засуджував забобони. Вимагав знищити монастирі, експропріювати їх власність, спалити ворожі конфуціанству книги і побудувати суспільство «великого єднання», засноване на ідеалах древнього конфуціанства. Ввів т.з. «древній стиль», орієнтований на ранні зразки філософської прози, простішої по мові і вільний формою, чим пануюча «паралельна проза». Автор вигадувань «Про Дорогу», «Про природу людини», «Про наклеп», «Про людину», «Про бісів» доповідей («Про кість Будди»), есе, життєписів, філософської лірики і ін.
Соч.: Чан-чи Хань цзі, Шанхай, 1958; Han Yü''s poetische werke, Camb,, 1952; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Вірші], в кн.: Антологія китайської поезії, т. 2, М., 1957; [Вірші], у кн.: Китайська класична проза, пер.(переведення) Ст М. Алексєєва, М., 1959.
Літ.: Гусарів Ст Ф., Про стилістичне моделювання прози Хань Юя, в кн.: Жанри і стилі літератур Китаю і Кореї, М., 1969; його ж, Політіко-філософські переконання Хань Юя, «Вісник БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова)», 1970 № 14; Конрад Н. І., Хань Юй і початок китайського Ренесансу, в його кн.: Захід і Схід, М., 1972; Желоховцев А. Н., Літературні погляди Хань Юя і Лю Цзун-юаня, в збірці: Історико-філологічні дослідження, М., 1974.
