Хаников Микола Володимирович [24.10.1819, Ліхвінський повіт, колишній Калузькій губернії, нині Тульська область, — 3(15) .11.1878, Рамбуйе, поблизу Парижа], російський сходознавець, історик, етнограф, дипломат, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1852). Закінчив в 1836 Царськосельський ліцей. Відвідавши в 1841—42 з дипломатичною місією К. Ф. Бутенева Бухару, опублікував «Опис Бухарського ханства» (1843) — одна з перших наукових праць про Бухарському ханстві. З 1845 служив в дипломатичній канцелярії Головного управління Закавказького краю, підготував ряд досліджень, в т.ч.(у тому числі) «Про мюрідізме і мюрідах», «Переведення мусульманських постанов про війну», «Про переміжні зміни рівня Каспійського моря». Після створення в 1850 Кавказького відділення Російського географічного суспільства — один з його керівників (до 1855). У 1854—57 генеральний консул в Тебрізі. У 1858—59 очолював наукову експедицію в Хорасан. З 1860 жив в основному в Парижі, був близький до І. С. Тургеневу і кругів російської революційної еміграції, зокрема — до А. І. Герцену, сприяв збереженню його матеріалів і листів. Випустив дві книги про подорож до Хорасан, одна з яких [«Експедиція до Хорасан», 1861 (французькою мовою); русявий.(російський) пер.(переведення) 1973] була відмічена Великою золотою медаллю Паризького географічного суспільства., У 1874 в Петербурзі вийшла в переведенні Х. 1-я частина праці До. Ріттера «Іран» (з серії «Землезнавство Азії») з доповненнями і коментарями Х., що перевищують за об'ємом основний текст.(текстильний)
Соч.: Замітки по етнографії Персії, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1977.
Літ.: Халфін Н. А., Рассадіна Е. Ф., Н. В. Хаников — сходознавець і дипломат, М., 1977.
