Халіл Зейнал (літературне ім'я; справжнє ім'я Зейнал Рза огли Халілов) (22.3.1914, Гянджа, нині Кировабад, — 11.8.1973, Баку), азербайджанський радянський поет і драматург, заслуженого на діяча мистецтв Азербайджанської РСР. Закінчив Азербайджанський педагогічний інститут в Баку (1936). Друкувався з 1934. Поема «Меч» (1940) відображує боротьбу сільських комсомольців за колективізацію; поема «Катир Мамед» (1941) присвячена легендарному героєві Цивільної війни Мамеду Мамедову; поема «Тетяна» (1942) — Зоє Космодемьянськой. У післявоєнні роки Х. писав про будні азербайджанського села, про бавовноробів. У збірці «Два світи» (1952) увійшли твору про розквіт Радянського Азербайджану і про життя сучасної Туреччини. У збірках «Вірші» (1954), «Мак» (1955), «Фіалка» (1956, русявий.(російський) пер.(переведення) 1958) зібрані в основному ліричні вірші. У романі у віршах «Зірки» (1961) відтворено життя азербайджанського села в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45. Автор п'єс «Помста» (1941), «Молоді майстри» (1954), «Батьківська дорога» (1966) і ін. Перевів твори П. Антокольського, Р. Гамзатова, Д. Гурамішвілі, Ш. Петефі і ін. Нагороджений орденом «Знак шани», а також медалями.
Соч.: Сечилміш есерлері, ч. 1—2, Баки, 1965; Кунеш, деніз ве інсан, Баки, 1972; Дуhja, ej козел дуhja, Баки, 1975; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Джерело, М., 1954; Осень і я, М., 1967; Вірші про гірській стежині. Вірші і поема, М., 1973.
Літ.: Письменники Радянського Азербайджану. Біографічний довідник. Баку, 1959.
