Фікоцианіни (від греч.(грецький) phýkos – водорость і kyanós – темно-синій), сині пігменти (фікоціанін і аллофіко-ціанін) з групи фікобілінов, що містяться в синезелених і червоних водоростях. Молекулярна маса 134 000 – 273 000. Білкова частина Ф. – глобулярні білки, ассоциати, що є, з декількох субодиниць, з кожною з яких ковалентний сполучені від 2 до 4 хромофорних груп – фікоцианобілінов, хімічно і спектрально ідентичних для фікоціаніну (ФЦ) і аллофікоцианіна (АФЦ). Відмінності в четвертинній структурі цих білків обумовлюють неоднакове положення смуг поглинання і флуоресценції у видимої області спектру: для ФЦ максимум поглинання при 615–622 нм, АФЦ – при 605–654 нм, максимум флуоресценції для ФЦ 647–657 нм, АФЦ – 663–670 нм. Спектральні властивості АФЦ забезпечують йому роль супроводжуючого фотосинтетичного пігменту – посередника в перенесенні світла, поглиненого фікоерітрінамі і ФЦ, на хлорофіл.
