Фідєїкомісс (лат. fideicommissum, від fides – віра, довіра, сумлінність і committo – доручаю), в римському праві до 529 доручення спадкодавця спадкоємцеві передати третій особі яке-небудь майно, яке також називається Ф. Первоначально Ф. не носили формального характеру, але з часів імператора Августа отримали юридичну силу: обличчя, на користь якого був зроблений Ф., мало право вимагати майно в судовому порядку. Ф. мав переваги перед заповідальною відмовою (легато): він міг бути покладений і на спадкоємця згідно із законом, міг бути встановлений в будь-якій формі, раніше або пізніше за заповіт, як додаток до нього, у вигляді листа і т.д. Після 529 збереглися лише т.з. універсальні Ф., згідно з якими спадкоємець повинен був передати третій особі все спадкове майно.
