Фідель (йому. Fiedel, від латів.(латинський) fides – струна), струнний смичковий музичний інструмент. Був поширений в 8 – середині 14 вв.(століття) у Західній Європі серед бродячих музикантів. У країнах герм.(німецький) мови термін «Ф.» в основному відповідає романською назва вієла, віола . Був лопатоподібної, грушовидної і гитарообразной форми (остання – класичний тип). Мав корпус з плоскими деками, прямими плечима, 2 отворами резонаторів у формі дужок, гриф без ладів і плоску голівку з перпендикулярно розташованими колками (див. Струнні смичкові музичні інструменти ) . Кількість струн 1–5; буд – квартово-квінта.
Літ.: Струве Б. А., Процес формування віол і скрипок, М., 1959, с. 37–55.
