Фурманів Дмитро Андрійович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фурманів Дмитро Андрійович

Фурманів Дмитро Андрійович [26.10(7.11) .1891, с. Середа Нерехтського в. Костромській губернії, нині р. Фурманів Івановської області, — 15.3.1926, Москва], російський радянський письменник. Народився в селянській сім'ї. У 1912—14 вчився на філологічному факультеті Московського університету. У роки 1-ої світової війни 1914—18 був братом милосердя. У 1917—18 — есер-максималіст, потім — анархіст. Брав участь в революційних подіях в Іваново-Вознесенське. З 1918 член КПРС. У 1919—21 Ф. — на фронтах Громадянської війни (комісар Чапаєвськой дивізії, начальник політуправління фронту Туркестану і ін.). Керував ліквідацією антирадянського заколоту в р. Верном (Алма-Ата), врангельовського десанта на Кубані. З 1921 жив в Москві. У 1924 закінчив факультет суспільних наук 1-го МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). У 1924—1925 секретар Московської асоціації пролетарських письменників (МАПП). Друкувався з 1912 систематично — після Жовтневої революції 1917. У роки Громадянської війни 1918—20 виступав головним чином як публіцист. Найбільш значні твори Ф.: повести «Червоний десант» (1922), «У вісімнадцятому році» (1923), романи «Чапаєв» (1923) і «Заколот» (1925), цикл нарисів о М. В. Фрунзе (1925), присвячений переважно Громадянській війні. «Чапаєв» — один з кращих творів радянської прози 20-х рр., в якому реалістичне зображення напівпартизанської селянської маси поєднується з романтикою революційної боротьби. Образ Чапаєва, намальований у всій складності, — широке узагальнення суперечливих і в той же час справжній героїчних властивостей народу. Великим досягненням Ф. став і образ комісара Кличкова, що втілює авангардну роль партії і робочого класу. У творчості Ф., що відрізняється автобіографічністю, документальністю і аналітичною, правдиво показані підйом мас в революції і її герої. Художні твори Ф., його статті і виступу по питаннях літератури мали велике значення для формування літератури соціалістичного реалізму. Твори Ф. перекладені мовами народів СРСР і іноземними мовами, інсценовані і екранізовані. Кінофільм Р. Н. і С. Д. Васильевих «Чапаєв» (1934) отримав усесвітнє визнання. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

  Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—4. [Предісл. Ю. Лібедінського], М., 1960—61; Соч., т. 1—2, Л., 1971.

  Літ.: Серафимович А., Помер художник революції, Собр. соч.(вигадування), т. 7, М., 1960; Луначарський А., Фурманів. Собр. соч.(вигадування), т. 2, М., 1964; Наумов Е., Д. А. Фурманів, 2 видавництва, М. — Л., 1954; Береговий А. Ф., Фурмани-журналіст, Л., 1955; Володимирів Р., Проблеми творчості Д. А. Фурманова, Таш., 1956; Купріяновський П., Шукання, боротьба, творчість. (Дорога Д. А. Фурманова), Ярославль, 1968; Ісбах А. А., Фурманів М., 1968; Д. А. Фурманів. Літопис життя і діяльності. Бібліографія. Матеріали, Іванові, 1963 (Уч. зап.(західний) пед.(педагогічний) інституту, т. 32); Фурмановський збірка. I. Під ред. П. Ст Купріяновського, Іванові, 1973 (Уч. зап.(західний) пед.(педагогічний) інституту, т. 87); Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 5, М., 1968.

  П. Ст Купріяновський.

Д. А. Фурманів.