Фукудзава Юкиті (12.12.1834, Осака, — 3.2.1901, Токіо), японський мислитель, ідеолог ліберальної буржуазії останньої третини 19 ст Народився в сім'ї самурая середнього достатку. Вивчав європейські науки з 1854 в Нагасакі, потім в Осаке, де в 1857 став директором пансіону. У 1858 переїхав в Едо і відкрив «школу західних наук», яка в 1868 перетворена в «Кейо гидзюку» [школу Кейо; Кейо — назва років правління (1865—67) імператора Комей], а остання в 1890 в університет Кейо. У 1860—67 знаходився на службі в сегуната (потім взагалі відійшов від державної служби). Зробив 3 офіційних поїздки в США і Європу (1860—61, 1861—63, 1867), у тому числі до Росії. У 1879 Ф. став першим президентом Токійської АН(Академія наук) (Японська АН(Академія наук)). У 1882 заснував щоденну газету «Дзідзі симпо», в якій публікувався майже щодня, аж до смерті. Вважався ідейним наставником створеною в 1882 «партії реформ» (кайсинто) на чолі з Сигенобу Окума . Був пов'язаний з корейськими реформаторами.
Ф. як ідеолог буржуазного індивідуалізму виступав проти феодалізму і його пережитків, відстоював свободу особи, вважаючи, що від природи люди і народи рівні, а нерівність залежить від міри опанування науки і культури. Будучи прибічником англійського утилітаризму, він дотримувався культу «енергійній особі», висловлювався за те, щоб поєднати «права» народу і права держави на основі їх гармонії. В період японо-китайської війни 1894—95 Ф. виправдовував японську агресію.
Ф. зробив великий вплив на суспільну думку свого часу, він був одним з ідеологів буржуазних перетворень в Японії.
Соч.: Дзенсю (Повні збори соч.(вигадування)), т. 1—21, Токіо, 1958—1964; The autobiography, Tokyo 1954.
Літ.: Сучасні японські мислителі, пер.(переведення) з япон.(японський), М., 1958, с. 72—92.
