Фузія (від латів.(латинський) fusio — сплав), спосіб поєднання основи і афікса, при якому характер основи залежить від характеру афікса, або навпаки. Протистоїть аглютинації, при якій ця залежність відсутня. Оскільки міра залежності може бути різною, говорять про міру Ф., обернено пропорційній мірі аглютинації. Ф. мінімальна, коли афікс визначає лише клас основи (наприклад, в російській мові суфікс «-ость» вимагає основи прикметника), максимальна, коли поєднанням обумовлений вибір конкретного морфа для основи і для афікса (у словозміні: російське «вигляд-бач» при «віж-в» і «ід-їси», грецьке pepomph-а — «я послав» при pemp-про — «я посилаю»; у словотворенні: англійське depth — «глибина» від deep — «глибокий»). Інколи про Ф. говорять лише в останньому сенсі. Мови, в яких форми словозміни утворені Ф., називаються фузіоннимі.
