Фрейман Олександр Арнольдовіч [10(22) .8.1879, Варшава, — 19.1.1968, Ленінград], радянський філолог-іраніст, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1928), член-кореспондент АН(Академія наук) Ірану (з 1944); заслуженого на діяча науки Таджицької РСР (з 1949). Закінчив Петербурзький університет, учень До. Залемана . Професор (з 1919) і завідувач кафедрою (до 1950) Іран.(іранський) філології БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). Основні праці присвячені проблемі історичного розвитку Іранської мовної сім'ї як єдиної системи («Завдання іранської філології», 1946). Займався описом і виданням пам'ятників пехльовійськой писемності і согдійських документів, знайдених експедицією (1933), що очолювалася ним, на гору Муг (див. Согд ) («Согдійський збірка» 1934; зіграв важливу роль в дослідженні історії і історії культури Середньої Азії). Автор робіт в області пехльовійськой лексикографії, хорезмійськой граматики, етимологічних і діалектних зв'язків Іранських мов. Редактор «осетинсько-російсько-німецького словника» В. Ф. Міллера (т. 1—3, 1927—1934), що включає 2 основних діалекту осетинської мови — іронський і дігорський. Ф. — один із засновників радянської курдологиі.
Літ.: Оранський І. М., А. А. Фрейман (До 80-ліття з дня народження), «Проблеми сходознавства», 1959 № 4 (бібл.); Азіатський музей — Ленінградське відділення Інституту Сходознавства АН(Академія наук) СРСР, М., 1972 (см, іменний покажчик); Мілібанд С. Д., Біобібліографічний словник радянських сходознавців, М., 1975.
