Фразеологізм, одиниця фразеологізму, ідіома, стійке поєднання слів, яке характеризується постійним лексичним складом, граматичною будовою і відомим носіям даної мови значенням (в більшості випадків – переносно-образним), що не виводиться із значення складових Ф. компонентів. Це значення відтворюється в мові відповідно до норм вживання, що історично склалися.
Розрізняються Ф. з повністю переосмисленим складом і невмотивованим значенням – зрощення фразеологізмів (гострити ляси, собаку з'їсти); з мотивованим значенням – єдності фразеологізму (плисти за течією); поєднання фразеологізму, що включають в свій склад слово або ряд слів з фразеологізм зв'язаним значенням (глибока тиша); вирази фразеологізмів – поєднання слів з непереосмисленим, але постійним складом і значенням. Існують і ін. класифікації, що беруть за основу розмежування типів Ф. характер обмежень у виборі змінних елементів їх структури, матеріально одиничний або змінний склад слів-компонентів, міра стійкості структури і її елементів і ін. Сукупність різних по характеру значення і структурі Ф. утворює склад фразеологізму мови.
